Кількість загиблих у російсько-українській війні дедалі зростає, і це ставить перед нами питання, як пам’ятати. Як, за висловом Мартіна Поллака, «покласти кожного загиблого в окрему могилу» — буквально і символічно. Технології дозволяють ідентифікувати тіла загиблих, аби запобігти появі могил невідомих, однак це довготривалий процес, і наразі на Національному військово-меморіальному кладовищі перші поховані — саме невідомі вояки.
Читайте також: Отруєні українські пейзажі. Хрести в Бучі та в Биківні майже однакові
Є певні очікування до влади, яка мала б організовувати процес вшанування загиблих на державному рівні, — і добре, що такі заходи впроваджуються. Зокрема, Мінрозвитку презентував стратегію впровадження Загальнонаціональної хвилини мовчання в кожній громаді та спеціальний посібник для місцевої влади.
А проте, будь-які подібні ініціативи — лише дорожня карта, яку наповнюють змістом окремі люди, кожен особисто, згадуючи під час Хвилини мовчання конкретних людей з іменами і прізвищами, долями і мріями, яким не судилося бути втіленими через війну.
Великий виклик — уникнути «пам’ятників невідомому солдату», таких популярних в СРСР. Тоталітарному режиму було властиво знеособлення — і живих, і мертвих. Зрештою ці повсюдні меморіали невідомим воякам втрачали своє первісне значення. Як пише Ірина Склокіна, пам’ятники Другої світової з часом ставали місцями туризму, відпочинку, особистих свят, забуття й непомічання.
Читайте також: Вінниця: форми пам’ятання
Нині в Україні є чимало проєктів, ініціатив, бізнесів, закладів, які продовжують справу загиблих вояків або втілюють їхній задум, який вони так і не встигли реалізувати.
Книгарня «Герої» пам’яті Миколи Рачка у Вінниці. Бренд одягу «Ґwear», що продовжує справу Юрія «Руфа» Дадака у Львові. Юнацький табір «Поклик Яру» продовжує справу Павла «Історика» Наконечного (Добротворського) в Холодному Яру. Галерея «Світло» втілює задум Дмитра «Гармаша»/«Француза» Пащука у Львові. Екопроєкт «CHYSTO.DE?!» продовжує очищення водосховища на Закарпатті, яке започаткував Роман Жук. На честь Кирила Ульмана заснована Community Ulman, що проводить тренування для жінок на полігоні…
Читайте також: Де зростає майбутнє України: дитячі табори з історією та сенсами
Аби зробити подібні ініціативи більш видимими й, можливо, надихнути інших людей, що втратили близьких, платформа памʼяті «Меморіал» спільно зі студентами Київської школи економіки та сайтом із пошуку нерухомості ЛУН створили мапу «Ініціативи памʼяті». На ній позначені кав’ярні, крамниці, майстерні, мурали, сквери, спортивні майданчики та інші простори, створені на честь полеглих захисників і захисниць. Нині на мапі вже понад 50 ініціатив із різних міст України. Додати проєкт на честь загиблих можна за посиланням.
«Мапа ініціатив пам’яті відображає, як українці перетворюють біль втрати на джерело сили для втілення нових проєктів. Тут зібрані приклади, які показують, що зберігати пам’ять можна по-різному — красиво, яскраво, із сенсами. Пам’ять — це дія, яка об’єднує навколо цінностей загиблих людей та допомагає нам більше дізнатися, якими були ті, хто поліг за нас у війні з росією», — зауважила координаторка проєкту Наталя Хвесик.
Читайте також: Війна як місце пам’яті