Уперше з творчістю французької режисерки Летиції Коломбані українські глядачі мали змогу познайомитися кілька років тому, коли на піратських розкладках з’явилися диски з загадковим фільмом «Амелі-2». Насправді ж ця назва була продуктом вітчизняних бізнесменів, і стрічка, яка в оригіналі називалася «Любить – не любить», до «Амелі» Жана-П’єра Жене не мала жодного стосунку. Єдиний повноцінний «збіг» між цими фільмами – виконавиця головної ролі Одрі Тоту. Її героїня була знову мрійлива та безтямно закохана в якогось віддаленого суб’єкта й так само боролася за свою любов із повною самовіддачею. Щоправда, те, що в стрічці Жене заворожувало глядачів як романтична історія кохання, в «Любить – не любить» Коломбані постає справжнім кошмаром. Амелі-2 виявляється схибленою еротоманкою, чиї сповнені ніжності знаки уваги призводять до жахливих наслідків у житті об’єкта її пристрасті.
Ще один фільм цієї режисерки, якому вдалося пробитися на вітчизняний ринок, розвиває ту саму тему, але пропонує вже дещо інший погляд на неї. «Мої зірки і я» (Mes stars et moi) – історія нав’язливого переслідування, проте цього разу розказана в комедійному ключі, й значно обнадійливіша за попередню. Ситуацію, вочевидь, міняє суттєва обставина – в цій історії об’єктом манії є не якась маловідома випадкова жертва, а зірки французького кіно (ролі яких виконують Катрін Деньов, Емануель Беар та Мелані Берньє). Головний герой цього разу – чоловік (Кад Мерад), чия відданість дружині та сімейним цінностям придушує в зародку найменші підозри в будь-яких збоченнях. Його фанатизм постає радше як зворушлива слабкість, а захоплення кінодівами має щире та чисте підґрунтя. Й оскільки безцеремонні втручання в їхнє професійне та особисте життя викликані виключно благородною метою, зіркам, зрештою, не залишається нічого іншого, як проникнутися до нього симпатією. А коли в його власному житті настане важкий момент, саме вдячні «кінобогині» прийдуть на допомогу. Від голлівудських знаменитостей такого, мабуть, навряд чи дочекаєшся.