Країна корумпованих політиків, дешевих повій та бідності – саме такі όбрази найчастіше супроводжують статті про Україну у світових ЗМІ. Позитивні матеріали, які час від часу все ж прориваються на шпальти західних газет і журналів, ситуації не рятують, адже стосуються переважно або чергової перемоги когось із братів Кличків, або подорожей Дніпром. Утім, говорити про упередженість щодо України не випадає, адже такий самий імідж мають у світі більшість країн третього світу.
Однак іноді тональність матеріалів про Україну є такою негативною, що стає очевидною як цілеспрямованість інформаційної атаки, так і нездатність української сторони дати на неї адекватну відповідь. Особливо яскраво це проявлялося під час газових конфліктів з Росією, коли російська сторона значно ефективніше доносить свою позицію до європейців, ніж українська. Наприклад, Газпром ще до початку конфронтації створив англомовний веб-сайт, присвячений конфлікту з Україною.
Інформаційна безпека для виживання країни у сьогоднішньому глобалізованому світі є не менш (а може, й більш) важливою, ніж військова або економічна. Розуміння цього в Україні є – в експертному середовищі й на сторінках спеціалізованої преси уже не перший рік точаться дискусії про те, як же вберегти обличчя країни від ворожих інформаційних атак. Держава, однак, реагує на зовнішні подразники мляво. Тільки наприкінці травня цього року на сайті Ради національної безпеки та оборони України з’явився проект Доктрини інформаційної безпеки України.
Поміж загроз інформаційній безпеці країни РНБОУ найпершою зазначає «поширення у світовому інформаційному просторі викривленої, недостовірної та упередженої інформації, що завдає шкоди національним інтересам України». З-поміж запропонованих експертами Ради відповідей на цей виклик заслуговують на увагу «якісне вдосконалення інформаційного супроводу державної політики, діяльності українських громадських організацій та суб’єктів підприємницької діяльності за кордоном за пріоритетами стратегічного партнерства та економічної доцільності» й «організаційно-технічне, інформаційне та ресурсне сприяння держави вітчизняним засобам масової інформації, що мають формувати у світовому інформаційному просторі позитивний імідж України».
Як перекласти ці пропозиції зі складної бюрократичної мови мовою справ? На нашу думку, насамперед просто зробити три дуже прості речі:
створити потужні інформаційні ресурси найпоширенішими іноземними мовами (йдеться навіть не про створення телеканала на кшталт Russia Today, достатньо було б і веб-сайтів);
налагодити роботу з іноземними журналістами (забезпечити їм легкий доступ до англомовних українських чиновників та джерел інформації, організовувати прес-тури);
періодично замовляти появу промо-матеріалів у західних виданнях (зокрема, The Economist, The Financial Times тощо) та на каналах.