Нині в Україні розпочалася друга чи навіть третя кампанія адвокації створення індустріальних парків. Провладні еліти втратили звичайні джерела додаткового заробітку через запровадження прозорішого механізму публічних закупівель. Це спонукає їх на пошук нових джерел. Одним із наслідків створення преференцій або особливих умов для певних підприємств чи галузей під виглядом заснування індустріальних парків – є повернення до адміністративного керування економікою. Це створює чудові можливості для тіньового заробітку.
За інформацією уряду, в Україні вже існує 49 індустріальних парків. 30 червня Мінекономіки (як і інші міністерства) надіслало свої пропозиції до оновленої Програми Кабміну. З них слідує, що в Україні планують запроваджувати ще й «еко-індустріальні парки». Що воно таке не пояснюють, але таких парків має зявитися шість до 2024-го. Крім того, у міністерстві переконані, що концепт «сприятиме підвищенню обізнаності бізнес-середовища про всі переваги роботи в індустріальному парку».
У Миколаєві історія з індустріальними парками має давнє коріння, але особливого успіху не принесла.
Люди Януковича взяли курс на Китай
Індустріальні парки вперше оформились вже понад 100 років тому у промисловому Ліверпулі. У Миколаєві за ці роки побудовали понад 3 тисячі військових кораблів й вантажних суден. Але у 21-му сторіччі міська моногалузь – суднобудування – майже зникла під впливом багатьох факторів.
Свого часу перші українські закони про вільні економічні зони та технологічні парки (1999) таки дали можливість створювати преференції виробникам машинобудівної продукції. Миколаївські заводи мали замовлення та користувалися преференціями вільної зони. Однак норми про ВЕЗ і технопарки скасували після Помаранчевої революції.
Після перемоги «регіоналів» та Віктора Януковича заходились створювати умови для нібито залучення інвестицій. Грошей дійсно не вистачало після глобальної фінансової кризи, тому всі умови нашвидкоруч написаних законів «прописували» під китайські капітали. Хоча в пояснювальних записках тих часів вказувалось «про підтримку державою виробників». Модель «індустріальних парків» взагалі була яскраво застосована саме в диктатурах на кшталт КНР, Сінгапуру чи Туреччини.
Читайте також: «Гори вражень». У курортному Славському на закритому полігоні ТПВ продовжують скидати сміття
У серпні 2013-го Юрій Андрієнко – перший заступник міського голови Миколаєва того часу та давній вихованець багаторічного лідера миколаївських «регіоналів» Миколи Круглова, робить в ОДА презентацію проєкту «Індустріальний парк Миколаєва». Ця модель була застосована в багатьох російських містах, а пізніше й українських. Головна мета – благоустрій території промислової забудови. Тепер такі ж індустріальні парки зареєстровані в Сумах, Чорткові, Білій Церкві, Львові, Олександрії, Тернополі.
У Миколаєві вже після Революції Гідності міський голова Олександр Сєнкевич у 2016 році повернувся до просування проєкту землевідведення 150 га під індустріальний парк «2-ої промзони». Улітку того року в міських медіа було розміщено буквально декілька статей про наміри «Смарт-холдингу» Вадима Новинського розвернути індустріальний «Наваль-парк» на території ЧСЗ, найбільшої у Європі верфі, де були побудовані всі радянські авіаносці. Проте марнувати гроші на просування ідеї за тих часів люди нардепа Новинського не стали. Увімкнулись колишні «регіонали» – Ігор Дятлов, лідер більшості у міськраді, та Олександр Омельчук, заступник міського голови. Вони два роки намагались зареєструвати індустріальний парк «Енергія» на південній околиці міста між двома портами. Зрештою, все закінчилось візитом ввічливості китайських дипломатів у 2019 році в Миколаїв.
Складається враження що цей давній засіб залучення інвестицій у корабельній столиці України згадують, коли хочуть продати щось, чи заробити на бюджеті, або коли не хочуть сплачувати податки. Цим дії місцевих політиків дуже схожі на дії політиків національного рівня. У минулій каденції Верховної Ради нардеп Ляшко двічі подавав законопроєкт про зміни до законів про індустріальні парки.
Відродження старого й забутого
У теперішньому парламенті вже представники «Слуги народу» й мажоритарники з Донецької й Дніпропетровської областей рішуче почали з 2020 року подавати законопроєкти, які вносили зміни у практику діяльності індустріальних парків. Дмитро Кисилевський, заступник голови комітету з питань економічного розвитку, який до обрання нардепом працював директором з корпоративних відносин на Іnterpipe, подає законопроєкти за №5688 та 5689 про податкові та митні стимули працювати в індустріальному парку. А нардеп Дмитро Наталуха – голова комітету з питань економічного розвитку ВР України у творчому колективі з іншими колегами зареєстрували й провели через перше читання альтернативний законопроект №4416-1, яким пропонують доплачувати з бюджету учасникам індустріальних парків.
В унісон у квітні мер Миколаєва Олександр Сєнкевич на сесії вносить пропозицію відводу міської землі під «Наваль-парк» (той, що проєкт Вадима Новинського, презентований ще у 2016-му). Сам завод ЧСЗ остаточно ліквідовують наприкінці червня.
Читайте також: Зруйнована війною промисловість Луганщини – стереотип. Як занепали підприємства на прикладі Лисичанська
Також у квітні голова держконцерну Укроборонпром Юрій Гусєв заявляє, що на Миколаївському суднобудівному заводі, який за СРСР побудував найбільшу кількість експортних військових кораблів, розробляють концепцію залучення інвесторів через індустріальний парк. «Президент нас підтримав», – каже він у червні на форумі інноваційних виробництв, щоправда жодних дат та цифр, не наводячи.
Центр аналізу публічних фінансів та публічного врядування Київської Школи Економіки після успішного голосування законопроєкт №4416-1 вказує: платити за здійснення господарської діяльності окремих підприємств будуть всі платники податків. Депутати пропонують надати учасникам індустріальних парків компенсацію відсоткових платежів за кредитами до 70% (в залежності від частки експорту продукції власного виробництва у загальному доході від їх господарської діяльності).
Весела перспектива. А є ще такий «подарунок» у законопроекті: у частині восьмій слова «з керуючою компанією» замінити на слова «з ініціатором створення індустріального парку». Окрім того, «ініціатор створення передає землі індустріального парку в оренду з правом їх забудови (відповідно концепції індустріального парку та умов, визначених у договорі про створення)».
Є й інші «плюшки», які сподобаються олігархам, – колись власникам флагманів вітчизняної промисловості, а тепер – пустирів, навіть без металобрухту на проммайданчиках.
Миколаївські підприємці, які займаються судноремонтом й побажали не відкривати свої прізвища вважають, що за цим законом олігархи остаточно «заморозять» верфі у місті на Бузі та Інгулі. Факти дуже переконливі.
З усіх зареєстрованих в Україні індустріальних парків – більшість, 29 – у комунальній власності, решта – у приватній, державній чи змішаній. Найбільше парків – у Київській та Львівській областях. У таких промислово розвинених областях, як Запорізька, Харківська, Херсонська – не створено жодного індустріального парку. За останні роки роботи ІП в Україні створили лише трохи більше ніж 400 робочих місць. В українських реаліях індустріальними парками зазвичай стають старі промзони, яким треба дати нове життя – так звані brown fields.
У Миколаєві на суднобудівних заводах було вже кілька менеджерських команд, які загалом виявились не надто ефективними. Але за 30 років вони хоча б змінювались не один раз. Новий законпроект «заморожує» статус-кво, що може остаточно вбити виробництво суден. Один із топменеджерів компанії самого Новинського вказує, що інвестор зобов’язаний лишити всього 10% території під профільне виробництво. Все інше стане звичайним портом. Проте у Миколаєві вже працює шість портів, два з яких продано азійським власникам (КНР, Південна Корея).
Замість розвивати конкуренцію у високотехнологічній галузі ми отримаємо в кращому випадку новий бетон пірсів, крани-навантажувачі, розбитий фурами асфальт міських доріг й загазоване повітря в місті.
Індустріальні парки в Україні здебільшого створюють під одне виробництво – щось на зразок індивідуального офшору.
Так, індустріальний парк «Соломоново» на Закарпатті створено під збирання там автомобілів марки Skoda. За словами голови наглядової ради компанії «Єврокар» Олега Боярина, інвестори прийшли завдяки наявності вільної економічної зони.
Читайте також: Не центр України. Розвінчуємо стереотипи про Кропивницький і область
У Вінницькому індустріальному парку «Українська пивна компанія» (UBC Group, Харків) планують будівництво заводу з виробництва холодильного обладнання для напоїв.
Власник «Херсонського машинобудівного заводу» Олександр Олійник оголосив про створення на території заводу індустріального парку KhersonIndustrialPark. В інтерв’ю Hubs Олійник прямо вказав, що його цікавлять пільги на ввезення комплектуючих для комбайнів, які підприємство планує виробляти в рамках індустріального парку.
Аналогічна ситуація склалася й на території «Чорноморського суднобудівного заводу» (ЧСЗ) у «Смарт-холдингу». Свого часу секретар комітету ВР з питань податкової та митної політики Олег Кришин підкреслював, що пільги отримають «тільки індустріальні парки, створені там, де не ведеться і не велося виробництво. Парки на основі діючих або призупинених виробництв не отримають права на фіскальні стимули». Проте у зазначених законопроєктах такі обмеження відсутні.