40 українських fashion-дизайнерів, 200 моделей одягу, арт-об’єкти авангардної моди заввишки 4 метри, інавгураційна сукня Першої леді, сценічне вбрання зірок української поп-естради, моделі з показів в Парижі, Мілані, Нью-Йорку, Флоренції та Далласі.
Про що? На перший погляд IN PROGRESS – це новітня історія української моди, але не тільки. Мода завжди була і залишається відображенням уявлень людей про ідеальний світ та ідеальних себе в цьому світі. Тому ця виставка є розповіддю про наше суспільство, нашу країну та її громадян, показана за допомогою моделей одягу, створеного українськими дизайнерами.
Коли? Це хронологічна розповідь, що починається з 1991 року і йде до наших днів. Кожна зала за допомогою моди презентує систему поглядів, що панувала в певні часи. Якщо пройти всі зали послідовно, можна побачити шлях, який здолало наше суспільство від усвідомлення себе мешканцями однієї з республік СРСР до відчуття себе громадянами незалежної держави, що прямує в Європу. Цей шлях ще не пройдено, він триває й нині.
Як? В історії української моди доби Незалежності можна виокремити три періоди, кожен з яких в експозиції представлено двома залами. Одна зала відображає у моді уявлення про найкраще суспільство, друга – уявлення про ідеального себе. Остання зала – це прогноз: відбиток у моді принципово нового світосприйняття і ставлення до планети, на якій ми всі живемо. Можливо, вже найближчим часом ми побачимо, як ці ідеї докорінно змінять світ моди і світ взагалі.
1991 – 1997
Нові свободи
Нова еліта
На фестивалях моди по всій країні молоді авангардні дизайнери демонструють колекції, що наочно показують больові точки посттоталітарного суспільства: процес руйнування старої ідеології та символіки, появу в публічному дискурсі питань сексу та сексуальності, виникнення молодіжних субкультур та інше. Водночас перші приватні будинки моди українських модельєрів формують свої клієнтські бази з представників фінансової та політичної еліти нової країни.
1997 – 2010
Діалог з національною традицією
Український гламур
Самоусвідомлення себе громадянами незалежної України, країни з давньою та яскравою культурою, спричинило низку оригінальних спроб актуалізувати українську культурну спадщину, зокрема в моді. Паралельно вітчизняні дизайнери відіграли значну роль у створенні сценічних та публічних іміджів найяскравіших вітчизняних поп-співачок, телеведучих та зірок світського життя. Риси їхнього дещо гротескового стилю набули широкого розповсюдження в народних варіаціях українського гламуру, що ними рясніє провінційна та “низова” мода.
2010 – наш час
Новий урбанізм. Антигламур.
Нові критерії успіху: рівень продажів
Антигламур став природною відповіддю нового покоління дизайнерів на гламурне десятиріччя нульових. Разом з тим антигламурна естетика стала засобом демонстрації єдності з глобальною урбаністичною “нацією” цифрової доби. Трохи згодом молоді українські дизайнери почали цілеспрямовано працювати зі споживацьким ринком всередині країни та за її межами. Замість непевної «креативності» новими чіткими критеріями успіху стають кількість продажів та рівень капіталізації модних брендів.
Відповідальне споживання
Це певний прогноз на майбутнє. Проблеми екології та оточуючого середовища, які втілилися в принципи recycling, upcycling, sustainable fashion, стали рушійною силою кардинальних змін у відношенні до моди. В Україні ці питання набувають особливого значення і чутливість до них поступово стає трендом – водночас модним і соціальним.
***
Зоя Звиняцьківська, кураторка проекту: «Ідея цієї виставки виникла в мене майже 10 років тому – навіть не ідея, а так, перше відчуття. За цей час проект з несміливої думки виріс до величезної експозиції, але його головна мета залишилась незмінною. Історія моди для мене – це, насамперед, історія людей. Одяг краще за будь-що може розповісти про наші мрії, бажання, страхи та упередження. Зрештою, розповісти нам про нас самих».
Олеся Островська-Люта, генеральний директор “Мистецького Арсеналу”: Коли Зоя Звиняцьківська представила нам своє бачення цього проекту, одразу стало зрозуміло, що це проект не про моду і не про одяг, або не стільки про моду і одяг. Це розповідь про те, як змінювалась Україна з 1991 року і до тепер. Це надзвичайно цікава історія про нас самих, про те, якими ми були 25, 15 та 5 років тому і спроба уявити якими будемо ще через 10 років.