Попри фривольну назву «По той бік ліжка», французьку комедію Паскаль Пузаду можна дивитися навіть дошкільнятам – у фільмі немає жодних відвертих сцен чи гумору «нижче пояса». Шукати в ньому глибинний задум, оригінальність чи віртуозну режисуру теж не варто, тому краще розслабитися й отримувати задоволення від ненав’язливого перебігу подій і постійних перевтілень Софі Марсо. А саме вона грає головну роль затурканої домогосподарки, яка з часом перетворюється на солідну бізнес-леді.
Метаморфоза героїні Марсо відбувається не так завдяки її нереалізованим кар’єрним амбіціям, як через прагнення врятувати шлюб. Задля цього винахідлива жіночка пропонує благовірному (образ «другої половинки» втілив на екрані популярний французький актор Дені Бун) помінятися обов’язками, на що той радо погоджується. Відтепер він має прасувати купу білизни, возити дітей до школи на рожевому міні-авто й продавати ювелірні прикраси підстаркуватим «мамзелям». Натомість дружина повинна гарувати на провідній посаді в корпорації з продажу будівельних інструментів. Звісно, сюжет старий як світ, згадати хоча б Мела Гібсона в колготках («Чого хочуть жінки») чи Ґошу Куценко на підборах («Кохання-зітхання»), однак цікавість до подібних обмінів (тілами, думками, способами життя) завжди стабільно висока. Про гендерні відмінності люблять торочити всі – як у побутових скандалах, так і в серйозних наукових дискусіях, що іноді призводить до дивних висновків. Згадаймо, наприклад, теорію про зникнення у-хромосоми. Добре, що в стрічці «По той бік ліжка» обійшлося без генетики, бо тоді легка романтична комедія могла б перерости в натуралістичний хорор.
Дивіться в кінотеатрах україни з 28 травня