Пандемія коронавірусу SARS-CoV-2 триває вже більше року, тому з’явилася можливість дослідити більш-менш тривалі особливості, пов’язані з ним. Як-от оцінити середньострокову тривалість імунітету, ризики повторного інфікування або ж відкладені проблеми зі здоров’ям, що можуть спостерігатися в тих, хто одужав. Про це детальніше в науковому огляді Тижня.
Імунна пам’ять
Група дослідників із США встановила, що різні типи імунної пам’яті до коронавірусу активні щонайменше протягом восьми місяців після одужання. Свою роботу вони опублікували у журналі Science 6 січня. У дослідженні взяли участь 188 людей (108 жінок і 80 чоловіків), в яких були представлені всі ступені тяжкості COVID-19 – від відсутньої симптоматики до критичного перебігу. З них лише 13 були госпіталізовані. Антитіла IgG виробилися майже у всіх пацієнтів – у 98% вони спостерігалися вже протягом місяця з моменту появи симптомів, а у 90% були наявні і через пів року. Їхній титр повільно падав з середнім часом зменшення удвоє в 103 дні для антитіл до S-білка і 68 днів – до вірусного нуклеокапсиду.
Читайте також: Імунітет до інфодемії
B-лімфоцити, що забезпечують довготривалий адаптивний гуморальний імунітет, утворювалися до S-білку, до його рецептор-зв’язуючої ділянки, а також до нуклеокапсиду вірусу. Кількість цих клітин в організмах людей поступово збільшувалася протягом 4-5 місяців після прояву симптомів, а потім залишалася відносно сталою. В піддослідних також спостерігали утворення Т-лімфоцитів, кількість яких зменшувалася вдвічі приблизно за 3-6 місяців. Автори зазначають, що T-лімфоцити до SARS спостерігалися у людей і через 17 років, тому, можливо, з деякого моменту їхня кількість залишається відносно стабільною.
Незважаючи на ці дані, вчені не можуть зробити висновок про ефективність захисного імунітету до SARS-CoV-2, тому що його механізм для нової інфекції поки що невідомий. Наявність B- та T-клітин повинна зменшувати вираженість симптомів в разі повторного зараження, зводячи COVID-19 до «звичайної застуди». Тоді як антитіла повинні зменшувати кількість вірусних частинок, що потрапила до організму, або знищувати їх усі.
Ризик повторного інфікування
Встановити, чи дійсно наявність антитіл до S-білка та вірусного нуклеокапсиду знижує вірогідність реінфікування, може допомогти дослідження команди із декількох британських наукових центрів (включаючи Університетський госпіталь Оксфорда), опубліковане в The New England Journal of Medicine. Протягом 31 тижня науковці кожні два тижні тестували 12 541 працівника сфери охорони здоров’я (медіанний вік – 38 років), а кожні два місяці брали зразки крові для встановлення наявності антитіл. Тести показали наявність антитіл у 1265 з них (у 864 – з симптоматикою COVID-19).
Читайте також: Ольга Ємельянова: «За психіатричним діагнозом завжди перебуває людина, і не діагноз вирішує, якою вона є»
У 223 піддослідних, які не мали антитіл, протягом часу дослідження ПЦР-тестування виявило коронавірусну інфекцію, з них 100 були аспиптоматичними. Із групи з уже наявними антитілами захворіли усього троє, і в них не було симптомів. Час від прояву симптомів першого «раунду» інфікування до другого позитивного тесту становив від 160 до 199 днів. Вчені роблять висновки, що наявність нейтралізуючих антитіл значно зменшує ризик повторного інфікування, і другого разу симптоми будуть або легшими, або взагалі відсутніми. Проте вказують, що для більш глибоких висновків спостереження, що тривали 31 тиждень є занадто короткими.
Що відбувається із здоров’ям через пів року
Вчені із Вуханю у статті в журналі The Lancet описали з якими труднощами із здоров’ям можуть в майбутньому зіштовхнутися люди, які були госпіталізовані із COVID-19. Участь у дослідженні прийняли 1733 пацієнти з медіанним віком 57 років, виписані із міського госпіталю цього китайського міста з 7 січня до 29 травня минулого року. Протягом шести місяців з кожним із них провели серію опитувань, брали кров на аналізи, а також заміряли показники при виконанні нескладних фізичних вправ.
Читайте також: Медреформа-2021: гра на виживання
Через пів року після виписки із госпіталю 63% людей скаржилися на втому і слабкість у м’язах, 26% зазначали труднощі зі сном, у 23% з’явилися тривожність чи депресія. Тест з 6-хвилинною ходьбою (максимальна дистанція, яку проходить людина за 6 хвилин, використовується для визначення фізичного стану хворих на респіраторні чи серцево-судинні хвороби, а також для людей похилого віку) показав відхилення від нормальних показників на 22-29% в залежності від тяжкості перенесеної хвороби. Через шість місяців в зразках крові у всіх спостерігалися нейтралізуючі антитіла, проте їхній титр був значно нижчий за той, що утворився одразу після гострої фази хвороби. Вчені вказують, що людям із групи ризику потрібна тривала реабілітація після перенесеної хвороби, аби повернутися до нормального життя.