Щодня з сином проходимо через Алею пам’яті героїв-захисників. Це меморіальні стенди з фотографіями полеглих воїнів, жителів нашого району. Як тільки портрети захисників з’явилися на відкритому майданчику при вході у парк, малий запитував: «Мамо, це наші українці?». Тепер щоразу нагадує, коли проходимо повз: «Це українці, вони нас захищають!».
Поруч зі стендами з фото постійно свіжі квіти та лампадки. Часом бачу, як до портретів навідуються цілими сім’ями, мабуть, рідні. Серед полеглих воїнів імена тих, хто загинув ще на початку війни за незалежність – 2014-го, так і тих, кого, на жаль, втратили, від початку широкомасштабного вторгнення. Чимало добровольців – людей, які часом без військового вишколу, вирішили залишити цивільне життя та стати на захист рідної землі.
Щороку 14 жовтня Україна дякує усім добровольцям, які без вагань та наказів взяли до рук зброю і ось уже понад 10 років стримують російську навалу.
Добровольці стали символом незламності та сили духу нашого народу. Зрештою українці завжди були схильні до самоорганізації та боротьби за незалежність. Неодноразово протягом історії вони брали до рук зброю та ставали на захист Батьківщини.
Саме масовий добровольчий рух у найдраматичніші періоди російсько-української війни, до прикладу, 2014, чи 2022 роки, неодноразово дивував світ. У той час, коли російська пропаганда намагалася нав’язати думку про розкол українського суспільства чи небажання українців захищати рідну землю, добровольці довели протилежне – українці борються за можливість жити у вільній та незалежній країні, країні зі своєю мовою, армією, культурою та історією. На відміну від найманців та примусово мобілізованих солдатів ворожої армії, вони розуміють, за що воюють та кого захищають.
Свого часу феномен українського добровольчого руху став одним із аргументів, чому союзникам треба збільшувати військову та фінансову підтримку України. Таким чином, готовність добровільно стати на захист своєї держави є запорукою перемоги у цій війні.
Водночас, на жаль, наші втрати, зокрема серед добровольців, продовжують зростати. Сьогодні новинна стрічка наповнена іменами воїнів, які загинули у боях за Україну. Серед них Василь Сліпак, Дмитро Коцюбайло, Роман та Василь Ратушні, Максим Кривцов і це далеко не всі імена.
«Коли мене запитають, що таке війна, я без роздуму відповім: імена…», – саме так писав про війну у своїй збірці поезій «Вірші з бійниці» уже згаданий Максим Кривцов, український поет, громадський діяч та військовослужбовець ЗСУ.
Не забуваймо імена наших захисників. Пам’ятаймо та підтримуймо воїнів, які захищали та продовжують захищати українську землю у цей непростий час. Вони роблять нашу країну сильнішою.