У середу, 29 серпня, в Україні відзначають четверту річницю трагічних подій під Іловайськом Донецької області.
Бої за Іловайськ тривали з 6 серпня по 3 вересня 2014 року. Чотири роки тому, українські військові пішли в наступ на місто, 18 серпня 2014 року вони контролювали більшу його частину.
Своєю чергою, Москва 23-24 серпня відправила під Іловайськ кадрових російських військових. За даними Головної військової прокуратури, сили вторгнення РФ складалися з дев’яти батальйонно-тактичних груп: 3,5 тис. осіб особового складу, близько 60 танків, до 320 бойових машин десанту, близько 60 гармат, до 45 мінометів та п'ять протитанкових ракетних комплексів.
Українські бійці були оточенні ворогом.
Водночас президент РФ Владімір Путін запропонував військовослужбовцям України вийти без зброї через так званий гуманітарний коридор. Так, господар Кремля в ніч на 29 серпня закликав бойовиків відкрити "зелений коридор" для українських бійців.
Однак 29 серпня, коли військові почали виходити з Іловайська, російські військові та бойовики почали їх розстрілювати. Під час Іловайського котла загинули 366 українських військових, 429 бійців отримали поранення різного ступеня, близько 300 — потрапили в полон, ще 84 — досі вважаються зниклими безвісти, а ЗСУ понесли втрати озброєння і військової техніки на суму майже 300 млн грн. За даними Міністерства оборони України, тоді понад 200 військовослужбовців РФ загинули, близько 300 – отримали поранення.
Тиждень.ua зібрав дані, які вдалося з'ясувати українським правоохоронцям щодо Іловайської трагедії.
Результати розслідування військової прокуратури
Головна військова прокуратура 29 серпня 2018 року відзвітувала про розслідування Іловайської трагедії, заявивши, дослідження обставин у відповідному кримінальному провадженні в цілому завершено.
Однак, як зазначається, кінцеве процесуальне рішення в справі буде прийнято після повного та неупередженого розслідування, а саме – завершення допитів кожного українського військовослужбовця з відомих їм обставин Іловайської трагедії, а також вчинення підрозділами російських ЗС воєнних злочинів – вбивства українських військових під час їх виходу з оточення, ненадання медичної допомоги пораненим і залишення їх у безпорадному стані, розстрілів полонених, жорстокого поводження з ними, а також притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб.
У прокуратурі заявили, що наразі до суду скеровано вже 44 обвинувальні акти щодо 48 осіб. Українські суди оголосили вироки 30 особам, у тому числі 11 росіянам, серед них троє – військовослужбовців Збройних сил Росії.
У ході розслідування було допитано понад 1,7 потерпілих, понад 2,5 свідків, проведено понад 1 870 судових експертиз (судово-медичні, криміналістичні, військові, фоноскопічні, лінгвістичні та інші).
Здобуто та обліковано понад 100 тис. одиниць речових доказів (у тому числі захоплені під час проведення антитерористичної операції зброя і боєприпаси, які поставлялися терористам російською стороною). Обсяг матеріалів кримінального провадження становить понад 1 150 томів (з них понад 550 мають гриф "Таємно" і "Цілком таємно").
Крім того, повідомлено про підозру першому заступнику начальника Генштабу ЗС РФ Ніколаю Богдановському у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканість України), ч. 2 ст. 437 (ведення агресивної війни), ч. 2 ст. 438 (порушення законів та звичаїв війни, поєднані з умисним вбивством) КК України. У прокуратурі підкреслили, що він безпосередньо здійснював командування і контроль підрозділів ЗС Росії під час їх вторгнення на територію України в серпні 2014 року та спільно з іншими особами організував вбивство українських воїнів біля Іловайська.
До офісу прокурора Міжнародного кримінального суду для вирішення питання про відкриття провадження Головною військовою прокуратурою вже передано інформацію обсягом понад 500 аркушів про зібрані докази вчинення воєнних злочинів (у тому числі вбивства українських військових у районі Іловайська). Також для використання в Міжнародному суді ООН та в Європейському суді з прав людини під час підтримання позовів проти РФ до Міністерства закордонних справ та Міністерства юстиції України прокуратурою надано докази ведення РФ агресивної війни проти України і фінансування тероризму (51 том).
Сили противника
У військовій прокуратурі встановили, що в серпні 2014 року Кремль відправив у район Іловайська дев’ять батальйонно-тактичних груп: 3500 осіб особового складу, до 60 танків, близько 320 БМД (БМП), до 60 гармат, близько 45 мінометів та п'ять ПТРК. Як зазначається, на російській військовій техніці були завчасно зняті або замасковані тактичні знаки та нанесені розпізнавальні позначки українських підрозділів.
Водночас співвідношення військових сил України з підрозділами Збройних сил РФ та бойовиків складало:
- особовий склад – 1 до 18;
- танки – 1 до 11;
- бронетехніка – 1 до 16;
- артилерія – 1 до 15;
- "Гради" – 1 до 24.
Унаслідок вторгнення РФ 24-25 серпня 2014 року батальйони Міністерства внутрішніх справ України "Дніпро-1", "Миротворець", "Світязь", "Херсон", "Івано-Франківськ", Національної гвардії "Донбас" і сили сектору "Б" потрапили в оточення значно переважаючих за чисельністю сил ворога.
Іловайськ "не мав стратегічного значення" для ЗСУ
Начальник Генерального штабу Збройних сил України Віктор Муженко заявив, що в серпні 2014 року Іловайськ вже не мав для ЗСУ стратегічного значення, а був "одним з тактичних завдань", яке вирішувалось у ході масштабної операції на лінії фронту. За його словами, у липні Іловайськ ще мав певний інтерес, як велика вузлова станція.
"Операція мала широкий розмах, понад 400 км по фронту. Іловайськ, як населений пункт… якогось стратегічного значення для нас не мав, особливо у серпні місяці, коли ми контролювали Кутейникове… Не було необхідності ставити Іловайськ, як якийсь стратегічний центр, який необхідно було будь-за що взяти", – зазначив начальник Генштабу ЗСУ.
Хто був зацікавлений у штурмі Іловайська?
Начальник Генерального штабу Збройних сил України Віктор Муженко повідомив, що не виключає, що в штурмі Іловайська могли бути зацікавлені "деякі політики і бізнесмени". Він зазначив, що йому відомо про дві наради, одна з яких проводилася в тодішнього керівника апарату Дніпропетровської ОДА Геннадія Корбана, друга – у Кураховому.
"Я знаю про цю нараду, яка була у Корбана. Така інформація у нас була. Була інформація також про нараду, яка була в Курахово. Там теж питання розглядались щодо важливості критичних об’єктів на території Донецької області", – наголосив Муженко.
Він переконаний, що на цих нарадах "були і певні плани взяття під контроль Іловайська".
"Це був просто проміжковий етап до володіння якимись серйозними об’єктами. Можливо ТЕС, можливо якийсь інший об’єкт на території Донецької області", – зазначив начальник Генштабу ЗСУ.
Водночас він підкреслив, що не знаю, на скільки учасники нарад мали вплив на відповідні події.