Ілюзії Давосу

 

У 1970-х пан Клаус Шваб створив у швейцарських Альпах клуб для неформальних зустрічей місцевих бізнесменів, аби ті переймали американський досвід менеджменту. Згодом зустрічатися там почали бізнесмени зі всієї Європи. І нарешті Форум став тим, чим він є зараз – майданчиком для зустрічі великого світового бізнесу з великою світовою політикою. Організатори визначають піар-наповнення цього майданчика на поточний рік – однак зміст найважливіших перемовин, консультацій та подій залишено самим учасникам. І ті користуються ним у повну силу, лобіюючи, передусім, власні інтереси та турбуючись про власні перспективи – інакше СЕФ не став би таким популярним поміж світової «еліти».

 

По-перше, бізнесмени і політики можуть обговорити перспективи процесів, у яких зацікавлені як керманичі світового бізнесу, так і керівники провідних економічних потуг світу. Тож не дивно, наприклад, що другий рік поспіль наприкінці Давоського зібрання з’являються стримано-оптимістичні повідомлення про наміри завершити перемовини щодо нового раунду світової торгівлі у межах СОТ. Минулого року така декларація не мала наслідків – суперечності між країнами глобальної Півночі та глобального Півдня виявилися надто глибокими. Тим сильнішим став тиск на міністрів торгівлі, які брали участь у Давосі-2008, аби ті спробували ще раз. Результатом стала цьогорічна декларація про наміри таки успішно завершити процес перемовин.

 

По-друге, Давос – чи не найкращий майданчик для того, що зараз називають «лобіюванням». Мало на яких заходах керівник великої бізнес-імперії може отримати «доступ до тіла» очільника іншої країни, або бодай домовитися про зустріч з ним у найближчому майбутньому. З іншого боку, цей же майданчик може бути використано для обговорення бізнес-елітою спільних політичних інтересів. З таких подій найвідомішою для нас є угода між російськими олігархами, укладена у Давосі 1996 року, згідно з якою вони підтримували на президентських виборах Бориса Єльцина. Про наслідки тієї угоди для новітньої російської історії, певно, не варто нагадувати. Однак «найвідоміша» – не означає «єдина». Особливо якщо врахувати, що подібні обговорення не часто стають відомими широкому загалові.

 

По-третє, Давос – це високоякісний та дорогий «рекламний простір». Участь у Форумі – це питання статусу, передусім – для бізнесменів та політиків країн, які не є економічними локомотивами планети. Оголошуючи на давоському «Українському ланчі» про гарні інвестиційні перспективи, приватизаційні плани та оптимістичний сценарій розвитку України, Віктор Ющенко цього року зробив те, що робили – і роблять – інші політики і бізнесмени. Адже «цільова аудиторія» цих послань у Давосі сидить у залі прямо перед промовцем.

 

І по-четверте, Форум – це можливість розглянути світові економічні процеси та перспективи розвитку, де соціальне, природне та економічне переплетене в тугий вузол. Саме ці обговорення є найбільш публічним проявом діяльності Форуму: перелік досягнень заходу на його сайті місить план подолання туберкульозу, проекти боротьби з бідністю в Африці, змінами клімату та «цифровим розривом» між багатою і бідною частиною населення планети… Але як ці обговорення безпосередньо впливають? Поглиблене минулорічне обговорення змін клімату надало цій проблемі додаткової суспільної важливості – однак мало небагато безпосередніх наслідків. Цьогорічний Давос приділив кліматичному питанню набагато меншу увагу. Всі були заклопотані іншим – як зазначили коментатори, Давос «повернувся до свого економічного коріння».

 

 

Криза на світових ринках, «запущена» американським ринком позик, стала основною – і незапланованою – темою у Давосі. Чи не вперше за останні роки СЕФ справді був «Форумом», де вислуховувалися думки економістів, фінансистів і політиків з гарячої теми. Однак, почувши похмурі для американської валюти прогнози Джорджа Сороса та звістки про зменшення облікової ставки Федеральним резервом США, кожен із учасників заходу міг робити власні висновки. Наприкінці цьогорічного СЕФ атмосфера, зі слів учасників, була «дещо оптимістичнішою», ніж на початку. Однак жодних чітких вказівок щодо того, що очікує на світову економічну систему, не з’явилося. І не дивно: по тому, як минулорічний прогноз кількарічного стабільного зростання себе не виправдав, цього року чітких прогнозів не чекали.

 

Тема кризи відсунула на другий план заявлену основну тему цьогорічного Форуму – «Інновації у співпраці». Щоправда, обговорення глобальних процесів таки відбулося. Окрім кліматичних змін, учасників турбувала дедалі більша нестача питної води у світі як потенційне джерело конфліктів. У цьому обговоренні взяли участь як генсек ООН, так і керівники компаній «Нестле» і «Кока-Кола». Звичайно, без присутності критиків останньої, які ставлять у провину корпорації саме надужиток води для виготовлення своєї продукції.

 

Промова завсідника Давосу, філантропа та вже майже екс-голови «Майкрософту» Білла Ґейтса також більше відповідала глобально-футуристичним планам організаторів Форуму, ніж поточним тривогам. Відомий благодійник та очільник компанії, засудженої за використання монополістичних практик, заявив, що ХХІ ст. вимагає іншого, «творчого капіталізму», який би покращував життя не лише багатих, а й бідних та злиденних. Щоправда, про те, чи має це бути зроблене лише за допомогою стратегічної благодійності, чи потрібні зміни у базових засадах наявної системи, учасники Форуму навряд чи мали час поспілкуватися. Їхню увагу надто прикувала до себе перспектива кризи капіталізму в його теперішній формі.

 

 

 

Безпосередні економічні результати СЕФ приносить дедалі рідше, зокрема публічно. Насправді в останні роки цю абревіатуру краще було б розшифровувати як Світовий елітний форум. Що б не стверджував піар-відділ СЕФ, захід натепер є приватним клубом світової «еліти», до якого входять бізнесмени і політики, поп-зірки і релігійні лідери. І якщо треті й четверті додають події медіа-блиску, ядром Форуму залишаються перші й другі.

 

Цей приватний клуб, який об’єднує бізнес і політику, не обмежений формальними правилами гри. Саме тому тут вирішуються глобальні питання без пропозицій системних змін, вести кулуарні перемовини, та рекламувати свої гарні перспективи (і держав, і компаній). Однак перше майже не має безпосередніх наслідків і є хіба що неформальним розширенням перемовин світових фінансово-торговельних інституцій. Лобіювання лишається майже непрозорим процесом, на те воно і лобіювання. Піар, статусність, і не більше того – такою нині виглядає сутність Давоського форуму.

 

Тож світова «еліта», збираючись у швейцарських Альпах, дедалі більше схожа на окремий світ-у-собі. Незначне, порівняно з попередніми роками, медіа-висвітлення події, і відсутність її зрозумілих результатів – свідчення тому. Навіть опоненти Економічного форуму, по кількарічних бурхливих протестах, втомилися протидіяти символічній події, і створили власний Світовий форум – Соціальний. Вважаючи, що він у перспективі може дати набагато більше населенню планети Земля.