Ігри в педофілів

19 жовтня офіційно стартували вибори президента України. Напередодні ж трьох соратників прем’єрки Юлії Ти­мошенко, одного з фаворитів перегонів, звинуватили у розбещенні неповнолітніх. Секс-скандал свідчить про те, що виборча кампанія перейшла в брудну фазу. На прохання Тижня експерти аналізують політичну складову педофілічного скандалу.

 

 

На перший погляд, за організацією скандалу може стояти Партія регіонів, для лідера якої Віктора Януковича найбільшою перешкодою на шляху до президентства є Юлія Тимошенко. На слід регіоналів вказує і той факт, що про оргії депутатів від БЮТ із дітьми першим заявив Вадим Колесніченко, один зі спікерів ПР. «Офіційна версія цього скандалу – боротьба Партії регіонів проти БЮТ, – каже Віктор Небоженко, президент соціологічної служби «Український барометр». – Але я вважаю, що регіоналів тут використали як сліпих кошенят, щоб остаточно спалити всі мости між ними та Блоком Юлії Тимошенко». На думку Небоженка, якби саме регіонали були ініціаторами скандалу, їм довелося б взяти на себе обов’язки моральних лідерів. «А уявити Віктора Федоровича у ролі викривача всіх негідників, які сиділи, грабували, знімали шапки і ґвалтували, треба визнати, важкувато», – іронізує політолог.

 

З ним погоджується Віталій Кулик, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства. «Попри очевидну, здавалося б, вигідність скандалу для Партії регіонів, я не поспішав би з висновками, оскільки в цій історії залишається ще багато невідомого, – застерігає він. – Хоча, звісно, певну користь для регіоналів вона має. Хоча б тому, що це не справа Лозінського і так швидко про неї не забудуть. Адже зґвалтування неповнолітніх – це вже критична межа порушення закону та моралі, до якої може опуститися людина».

 

«Певна річ, цю ситуацію намагається максимально використати Партія регіонів як передвиборчу технологію в боротьбі з Тимошенко, – розмірковує Володимир Фесенко, голова правління Центру ­прикладних політичних до­сліджень «Пента». – У широкому сенсі цей скандал вигідний усім противникам Юлії Володимирівни». «Фактично моральним лідером у цій ситуації залишається один Ющен­ко, чиї руки ніколи не крали, рот якого не пив і чиї частини тіла ніколи не ґвалтували дітей, – додає Віктор Небоженко. – Завдяки педоскандалу його пасивність перетворюється на чесноту».

 

Директор Інституту стратегічної політики Андрій Мішин акцентує увагу на фінансовому боці справи педофілів. «Державне управління справами президента вже давно веде боротьбу з Кабінетом Міністрів за приміщення та землі «Артеку», які уряд хоче підпорядкувати собі, – зауважує він. – Тож скандал із дітьми цілком вкладається в концепцію боротьби проти ЮВТ. Особливо з огляду на заяви самого Віктора Ющенка з цього приводу».

 

Проте жоден з опитаних Тижнем експертів не вірить, що за справою Плюховичів стоїть оточення Віктора Ющенка. «Впевнений, що не Секретаріат президента є автором цієї справи, – стверджує Віталій Кулик. – Адже там панує такий безлад, що спрогнозувати, а головне, провести таку складну багаторівневу операцію він просто не в змозі».

 

Віктор Небоженко припускає, що український педоскандал має зовнішнє походження. «За борцями за моральну чистоту депутатів-бютівців стоять ті, кому вигідне не просто падіння рейтингів Тимошенко чи Януковича, а й цілковита дискредитація всього українського політикуму, – каже він. – У цих людей далекі стратегічні плани. Достатньо поглянути на реакцію російських інтернет-сайтів на цей скандал, щоб зрозуміти, для кого така ситуація є найвигіднішою».

 

 

Тиждень дослідив, як розвивалася горезвісна справа протягом року (фактично стартувала вона з січневого скандалу навколо фінансування МДЦ «Артек»), а також зв’язки її фігурантів, ньюзмейкерів, які зливали відомості про трагедію, з подіями, що, на перший погляд, не стосуються скандалу. Ми свідомо не розголошуємо зібраної інформації, оскільки приєдналися до тих журналістів, які закликали своїх колег утриматися від участі в брудних іграх політиків, від смакування деталей сексуально-політичних скандалів. Установлювати винних, а тим більше оприлюднювати їхні імена – це не справа політиків і журналістів. Натомість мусимо констатувати, що справа педофілів має ознаки масштабної спецоперації, якою, схоже, керують з-за кордону. Тож ми не можемо точно передбачити всіх можливих наслідків цієї провокації, оскільки достеменно не знаємо всього сценарію. Однак, можна припустити: якщо авторами «педо-гейту» є закордонні «фахівці», їхня мета глибша, ніж влив на виборчі перегони. З цією думкою погоджується Володимир Фесенко. «Внаслідок справи Лозінського рейтинг Тимошенко особливих втрат не зазнав. Але від цих двох справ вже простежується чіткий кумулятивний, накопичувальний ефект у суспільній свідомості, – вважає політолог. – І як він проявиться в найближчому майбутньому, прогнозувати досить важко». На думку Тижня, справа педофілів може призвести не лише до ігнорування виборів думаючою частиною суспільства через цілковиту зневіру в українських політиках (подібний ефект ми вже спостерігали на останніх виборах мера Києва). Провокація сприяє розгубленості, апатії, зневірі й, подекуди, презирстві до самої ідеї української держави, що створює широкі можливості для тих, хто працює на її знищення. Кому це може бути ви­гід­но — читайте погляд Юрія Макарова.