Лосєв зауважує, що здавна українці звикли дивитися на Росію як на якийсь позитив, від котрого можна чекати на розуміння й допомогу.
«Цьому ставленню сприяв не так історичний досвід (що давав зовсім інші орієнтири), як потужна імперська й радянська пропаганда. Проте жодна пропаганда не може вічно протистояти фактам. Проросійські настрої значної частини українців досить довго утворювали специфічне тло внутрішньої та зовнішньої політики держави», – зазначає Лосєв.
«Однак після інтервенції в Криму українська свідомість має якось жити з тим, що Росія – ворог, що на сході – страшна загроза Україні. Це справжній струс для мільйонів людей. І ми ще не можемо прогнозувати, яких емоційних форм він набуде і які сталі комплекси витворить», – наголошує він.
Більше читайте у матеріалі «Каїне, де твій брат Авель?» у черговому числі «Українського тижня».