Фан-зона на Хрещатику, тим часом, живе своїм вже звичним життям. Дівчата на височенних підборах посміхаються іноземним хлопцям та фотографуються з ними; хтось намагається згадати як називається столиця Швеції – Осло чи не Осло; хлопці в останню хвилину вирішують, за кого вболівати – за Італію чи Іспанію…
Шматочок Європи
Киянин Стас щойно повернувся з подорожі у Чехію. Опинившись вдома відразу ж побіг у центр міста. "Я щасливий просто, що у нас таке відбувається, – посміхається він. – Ця фан-зона – шматочок Європи, з якої я щойно приїхав".
Однак зауважує: йому не подобається кількість людей з пивом у руках – не тільки у фан-зоні, але й за її межами. І справді – у столиці, здається, анархія. Не ховаючись від правоохоронців, кияни та гості міста п'ють не тільки заборонене пиво, але й горілку. "Не знаю, чи на час Євро офіційно дозволили розпивати, – каже Дмитро. Хлопець та його друзі п'ють кон'як біля Бесарабки. – Але я бачу – всі собі це дозволяють, то й ми купили пляшечку. Думаю, міліція свідомо заплющує очі – не "пакуватимуть" вони ж кожного іноземця з пивом! Дозволити іноземцям і не дозволити українцям – теж дивно було б. А вже після чемпіонату все буде як раніше".
Іноземців з міцними напоями у місті не видно, але пиво вони точно полюбляють. До кемпінгу шведів, що на Трухановому острові, Подолом йдуть цілі делегації з навколишніх супермаркетів. У руках багатьох – ящики з пінним напоєм. "Намагаємось купувати українське пиво, – каже Маркус – шведський хлопець, який тягне "додому" чималий запас львівського. – Відомі сорти ми й вдома поп'ємо, поки ми тут – треба смакувати ваше".
"Бажаю успіху вашій збірній завтра!", – раптом додає він без тіні іронії.
Де вона?
"А ваше видання – провладне чи опозиційне?, – цікавиться інший швед, Олаф, перш ніж почати розмову. – Точно опозиційне, ви впевнені?"
Дізнавшись, що точно, зізнається: в Україну вже закохався. "Однак мені тут не вистачає однієї людини. Вона дуже гарна, в неї зачіска така незвичайна, коса, її звуть Юлія Тимошенко. Ви про неї чули? Де вона?".
У таборі Юлії Тимошенко кажуть: доля колишнього прем'єра справді цікавить багатьох гостей країни. Протестуючі тут вдягнені футболки із м'ячем за гратами та написом "Football fest in prison". Для спілкування з іноземцями мають перекладача – дівчину, яка чомусь просить не називати її ім'я. "Багато хто з іноземців запитує чому ми тут стоїмо, яка наша мета, – розповідає вона. – Часто питають чи віримо ми, що Юлю звільнять. Кажуть, що люблять Юлю. Фотографуються. Більшість з них – шведи. Вони ще кричать, що їх прем'єр-міністр – найкращий у світі".
Дорогою до Польщі
Шведів більшість не тільки у таборі, а й взагалі у місті. На їх фоні не губляться хіба що наші. Українці відповідально ставляться до чемпіонату. В кого – прапор на плечах, в кого – жовто-блакитне серце на щоці, в кого – ірокез кольорів національного прапору. Але якщо дуже пошукати – можна у жовто-блакитному шведсько-українському натовпі і громадян інших країн.
Коля та Іван з Москви заїхали у Київ дорогою до Польщі.
"Ми тут з ранку суботи, – розповідає Іван. – Оселились у хостелі біля Майдану за 10 євро на добу. Бронювали місця заздалегідь, за місяць. Ми у вашому місті вперше. Київ здається дуже приємним. Єдине що засмутило тут стадіон. Хотіли його подивитись, а там зачинено, все зачинено". Але хлопці на стадіоні ще побувають – у Польщі. Квитки на Євро їм пощастило виграти у лотерею UEFA.
"Добре, що у місті багато волонтерів, – додає Коля. – Вони нам допомогають зорієнтуватись".
Тільки наші
Як не дивно, здається, тільки росіянам та українцям більшість волонтерів і допомогає. "Звертаються до нас здебільшого "наші", – каже Ігор. Його пост – біля готелю "Дніпро". – Питають як дістатись до метро, де смачно поїсти неподалік, та навіть де знаходиться фан-зона. Може, іноземці просто не знають, для чого ми тут стоїмо…"
Не знають іноземці і що означає і застереження українською – "Обережно, пофарбовано" – на лавах на Хрещатику. Чомусь їх вирішили пофарбувати у сірий колір не до початку Євро, а вже у перші його дні. Однак, дякувати Богові, гостям міста лишають шанс не забруднитись. Застереження англійською на лави не ліплять, але хоча б натягують між підлокітниками біло-червону "забороняючу" стрічку.
Ще одне "непорозуміння" – стиль праці різноманітних спанч-бобів, панд та зайчиків, що блукають Хрещатиком. Деякі іноземці із радістю фотографуються з ними, а вже потім дізнаються, що за це треба платити.
Як люди
Безкоштовно фотографується з уболівальниками інша не менш мила істота – 400-килограмовий хряк-віщун Фунтик. Порося не тільки фотографують, але й намагаються почухати за вухом та навіть нагодувати. За тим, щоб хряк не ласував гостинцями уважно слідкує спеціальна людина – Іван. Згідно із написом на бейджику, чоловік відповідає за "обслуговування" Фунтика. "Він має їсти два рази на день, – пояснює Тижню Іван. – Ніякої особливої дієти в нього немає. Харчується як люди… Тобто тим, що люди їдять".
Фунтик видається трохи кволим, втім, за словами Івана, в улюбленця публіки все добре.
У самої публіки – не гірше. Здають позиції навіть ті кияни, які ще місяць тому ворчали, що на час чемпіонату з міста треба тікати. Один з них – Роман. "Не думав, що мені сподобається у фан-зоні, – каже він. – Зайшов подивитись просто… А тут така неймовірна атмосфера така. Стільки цікавих людей, стільки усміхнених облич. Не очікував цього від себе, але перший матч нашої збірної дивитимусь саме тут".
