Валерія Бурлакова Media Officer українського офісу Amnesty International

«Євротуристи» мріють ще раз побачити Львів, не хочуть у Харків та вважають нелюб’язними київських таксистів

Суспільство
11 Вересня 2012, 16:15

Сьогодні у Києві була презентована загальна картина – під час чемпіонату німецький федеральний фонд GIZ за підтримки волонтерів приймаючих міст проводив масштабне опитування іноземців. У ньому взяли участь близько 2300 гостей нашої держави.

Середньостатистичний відвідувач Євро приїхав до Україні вперше (до ЧЄ у нашій країні не бували 83,75% туристів), провів у нас 3,5 ночі та витратив від 200 до 400 євро.

Загалом, каже Валерій Жолдак, заступник голови Нацагенства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини Євро-2012, іноземці “залишили” в Україні близько 1 млрд. євро. З державного ж бюджету України на проведення чемпіонату було виділено, за словами Жолдака, “до 40 млрд гривень, десь 36 млрд” – майже у чотири рази більше. Чи можна вважати це капіталовкладенням хоча б у туристичну привабливість України – покаже час. Наразі ж повернутись до нас обіцяв кожен третій іноземний фанат футболу.

Вперше в Україні

Найбільшу групу відвідувачів (32%), за даними GIZ, склали люди віком 30-39 років. 24% відвідувачів зізнались, що їм 18-29. 17% було 40-49 років, а 13% ще не виповнилось 18. Майже не зацікавив Чемпіонат Європи людей похилого віку – серед гостей України було близько 7% 50-59 річних іноземців, 5% 60-69 річних та 2% тих, кому за 70.

Згідно із результатами опитування щодо національності відвідувачів, в аеропортах та на вокзалах дослідники найчастіше «ловили» англійців (21%), німців (17%), голандців (16%), українців (15%), а також гостей з Данії (8%), Швеції (8%), Франції (4%), Росії та Португалії (по 3%). Схожий “національний колорит” був і у фан-зонах, хіба що тут німців (32%) з’являлося більше, ніж англійців (27%).

83,75% гостей завітали до України вперше. 6,80% до цього вже були в Україні один раз, 5,50% – двічі, 3,95% – тричі та більше. Більшість з тих, кому доводилось бувати в Україні тричі та більше мають російське походження, підкреслюють дослідники.

94,25% респондентів назвали причиною свого візиту в Україну саме Чемпіонат Європи

Більшість з них – від 86% у Львові до 93% у столиці – зізнались, що Україна краще, ніж вони очікували.

У Києві – нелюб’язні таксисти, а у Донецьку – поганий громадський транспорт 

Як свідчить опитування, найлегше гостям було зорієнтуватись та знайти свої цілі у місті Донецьк: 85% відвідувачів оцінили “загальне орієнтування” у місті як “дуже добре” та “добре”, 12% – “середнє”, і лише 3% загубились у індустріальному гіганті. Найважче гостям було у Харкові – тут “розгубились” 10%.

Багато в чому від міста залежав вибір іноземцями способів пересування. Хоча найпопулярнішими всюди були піші прогулянки, найбільше гості України блукали Львовом (59%), а найменше до цього їх спонукав Харків (43%).

У Донецьку більше, ніж в інших містах, користувались таксі – йому віддали перевагу 42% іноземців, тоді як у Львові – лише 9% (27% у Києві, 35% у Харкові).

Громадський транспорт виявився прийнятним для 32% гостей Міста Лева, 27% – Києва, 22% – Харкова. І зовсім не був до смаку тим, хто опинився у Донецьку – тут лише 11%.

І не дивно – адже 24% відвідувачів оцінили громадський транспорт Донецька як “поганий” та “дуже поганий”, це найвищий показник незадоволення у порівнянні з іншими містами. Більш за все іноземці вподобали столичну транспортну систему – 67% були задоволені. Багатьох підкорили й львівські маршрутки – 55%.

Українські таксі видались іноземцям доволі доступними – і знайти їх неважко, і ціна прийнятна. Однак гості України не дуже високо оцінили люб’язність таксистів. Найменше сподобались столичні водії – 19% зауважили, що вони поводяться “погано” та “дуже погано”.

“Це дійсно проблема у Києві”, – зауважила Тетяна Слишик, директор департаменту Євро-2012 КМДА.

У Донецьку, невічливими виявились лише 7% таксистів. Найлюб’язніші водії – у Львові.

Більшість євротуристів залишились задоволеними обслуговуванням в аеропортах (76-81% залежно від міста) та на залізниці (55-65%).

Незважаючи на високі ціни у готелях, від 65 до 78 відсотків туристів вважають добрим та дуже добрим співвідношення “ціна-послуги” в Україні.

Негостинний Харків та “злочинний” Київ

Всім сподобались волонтери. З ними порозумілась абсолютна більшість у всіх приймаючих містах, майже всім вони надали дійсно корисну інформацію.

Трохи інша ситуація, неоднорідна у містах – з гостинністю мешканців. Краще за інших приймали гостей кияни: 81% іноземців у захваті від доброзичливих мешканців столиці, 16% вважають їх гостинність “посередньою” і лише 3% поїхали додому з поганими враженнями. 73% жителів Донецька  та 72% львівян також приємно вразили туристів. Інша картина у Харкові – тут оцінку “дуже добре” місцевим поставили 55%, 19% оцінили гостинність як “посередню”, а 12% вважають, що їх приймали погано.

Настрій ЧЄ, на думку гостей, найбільше відчувався у Львові.

Проблем зі злочинністю іноземці майже не мали – 1% у Львові, по 2% – у Харкові та Донецьку, 4% – у Києві.

Фан-зони та стадіони сподобались абсолютній більшості відвідувачів Євро.

Перспективи

Також респондентам запропонували оцінити туристичну привабливість приймаючих міст. Найбільший потенціал, на думку туристів, мають Львів (81% вважають його привабливість високою та дуже високою) та Київ (76%). Несподівано високим є показник індустріального Донецька – 61%. Позаду залишився Харків – лише 45% дали йому найвищі оцінки. У “першої столиці” й найбільше негативних оцінок (“мала” та “дуже мала” туристична привабливість) – 23%.

Мовний бар’єр найменше відчувався у Львові та Києві 86% відповіли, що майже не помітили його. У Харкові та Донецьку – 81%.

32% опитаних висловили намір знов завітати до України. Є дослідження й залежно від міст. Так, повернутись у Харків плануюють лише 17% тих, хто вже побував там. Донецьк хотіли б побачити ще раз 41% гостей, а Київ – 54%. Абсолютна більшість тих, хто відвідав Львів – 68% – впевнені, що приїдуть туди знов.

На думку заступника львівського міського голови Василя Косіва, справа не в інфраструктурі, а у “загальній атмосфері”, у тому, що “нічого не коштує”.

“Бажання залишатись у місті довше, повертатись туди знов залежить не від матеріальних речей“, – впевнений він.