«Політика прив’язування ЄС вільної торгівлі до внутрішньої політики України по суті відкладає дорогу України до спільного європейського ринку на дуже тривалий термін, поки Київ не буде жити у відповідності до свого задекларованого «європейського вибору». Але ця політика піднімає серйозну проблему: що робити з мільйонами українців, які вже вирішили бути частиною Європи і прагнуть жити за стандартами Європи?
Без інструментів для залучення і заохочення цих людей, вона (політика ЄС – Ред.) цілком може зникнути разом з надією України на європейську інтеграцію в довгостроковій перспективі. Поки реалізація угоди про глибоку та всеохопну зону вільної торгівлі, безвізового режиму, а також інших переваг асоціації з ЄС залежить від політичних умов, найкращі стимули Європи недоступні простим українцям – їх покинули в економічній та політичній ізоляції. У той час як члени ЄС можуть (і повинні) значно розширити програми обміну для України, вони зможуть залучити лише обмежену частину населення», – відмічає експерт.
На думку Роянські, ЄС має спробувати новий підхід щодо України.
«Найкращим виходом для ЄС щодо України було б відділити переваги угоди про вільну торгівлю від політичного контексту так, щоб українці, які готові відповідати європейським стандартам, могли брати участь у спільному ринку. Існує прецедент такої селективної вільної торгівлі: в Ізраїлі, Єгипті та Йорданії – так звані «спеціальні промислові зони» (qualifying industrial zones' (QIZ)) надають безмитний доступ до величезного рику США фірмам, які використовують місцеву робочу силу та відповідають деяким іншим стандартам. Для того, щоб застосування угоди про вільну торгівлю за моделлю СПЗ мало сенс в Україні, ЄС має бути готовим до скорочення або ліквідації мит на український експорт, принаймні в кількох ключових секторах», – вважає Роянські.