Однією з глобальних тенденцій останніх десятиліть є зниження народжуваності на тлі зростання тривалості життя. Вікова структура населення також суттєво змінюється. Зокрема, 2011 року частка дорослого населенняу світі сягнула своєї найвищої позначки, після чого розпочався зворотний процес.
Отже, на зміну століттю збільшення населення йде століття його старіння. Згідно з прогнозами ООН до 2050 року середня тривалість життя у світі становитиме 74 роки, а частка людей, старших за 60, зросте з 11% до 22%. Оскільки в умовах кризи європейські країни поспішають докласти всіх можливих зусиль, щоб не допустити катастрофічного провалу економіки, підвищення пенсійного віку стає реальністю для дедалі більшої кількості європейців.
Пенсійна реформа крокує Європою
Драматизм, яким зовсім нещодавно був сповнений процес ухвалення пенсійної реформи в сусідній Польщі, змушує вкотре повернутись до питання доцільності й актуальності цих болючих змін у країнах регіону. Традиційно для практики ухвалення таких реформ не обійшлося без гучних заяв, взаємних звинувачень і страйків невдоволених.
Емоції в польському сеймі вирували так, що під час обговорення законопроекту в бік Ярослава Качинського, брата загиблого в авіакатастрофі президента, пролунали слова «Задзвони братові». Саме так політичні супротивники колишнього кандидата в президенти відреагували на його відмову підтримати законопроект чинного уряду Дональда Туска. Йшлося про те, що в минулому брати Качинські висловлювались на підтримку реформи.
Але голосів правлячої коаліції вистачило для ухвалення законопроекту, згідно з яким пенсійний вік і чоловіків, і жінок до 2030-го сягне в Польщі 67 років. Варто нагадати, що цього року чинності набрав закон про підвищення пенсійного віку в Німеччині, а також низці країн Центрально-Східної Європи. Тож польський уряд став черговим, який, зважаючи на обидві кризи, що переслідують Європу – демографічну й економічну, – вдався до впровадження непопулярної реформи.
Однак пристрасті щодо скандального закону не вщухають і досі. Представниця опозиційної партії «Закон і справедливість», професорка Жузефа Грінкевич стверджує, що, на відміну від інших західноєвропейських країн, де середня тривалість життя є значно вищою, демографічна ситуація в Польщі не сприяє підвищенню пенсійного віку.
За її словами, не сприяють цьому й соціально-економічні умови, в яких опинилась країна після кризи, адже відомо, що в Польщі спостерігається небувало високий рівень безробіття (понад 13,3%), від якого насамперед страждає молодь.
Тому політичні супротивники правлячого уряду закликають спочатку вдатися до реформування ринку праці, який би гарантував працевлаштування як молодим, так і старшим людям. Натомість подовження пенсійного віку, на їхню думку, значно ускладнює модернізацію економіки країни. Експерти зі східноєвропейського регіону переконані, що Польща, яка стала прикладом економічної витривалості й ефективного антикризового менеджменту для всього Європейського Союзу, так і не змогла відчути на собі власні досягнення, про які навсібіч розповідають урядовці.
МВФ закликає – Європа робить
Доцільність масштабних перетворень в період економічної нестабільності є суперечливим і дискусійним питанням. Міжнародний валютний фонд закликає підвищувати пенсійний вік вже сьогодні, адже час очікування – це згаяний час.
У нещодавно опублікованому звіті цієї організації йдеться про «серйозні фінансові наслідки так званого ризику довготривалості життя, оскільки в міру старіння населення в найближчі десятиріччя люди поважного віку споживатимуть дедалі більше ресурсів, створюючи напруженість в державному й приватному балансах».
На думку експертів МВФ, пенсійна реформа, яка б передбачала підвищення пенсійного віку, а також заохочення людей до пізнішого виходу на пенсію, дасть змогу подовжити період накопичення пенсійних ресурсів і зменшити час їхнього використання.
Під час кризи прибутковість пенсійних систем різко падає внаслідок зменшення рівня зайнятості населення і заробітної плати. Крім того, через кризу люди часто намагаються вийти на пенсію раніше, вишукуючи для цього будь-які підстави, тому в цей час кількість одержувачів пенсій лише збільшується, що призводить до зростання дефіциту коштів.
На накопичувальному рівні пенсійні внески громадян зберігаються на індивідуальних рахунках і замість фінансування поточних пенсійних виплат інвестуються в різноманітні фінансові інструменти. Після досягнення пенсійного віку індивіду виплачують внески разом із заробленими відсотками. В умовах кризи цінність активів знижується, і гроші перестають приносити дохід майбутньому пенсіонерові.
Тож багато країн Європейського Союзу опинилися перед нагальною потребою ухвалення швидких рішень з реформування пенсійної системи. Деякі з них скоротили розмір пенсійного внеску в межах накопичувального рівня, підвищивши його на розподільчому.
Це дозволить тимчасово збільшити дохід і зменшити дефіцит бюджету, але водночас знизить потенційний прибуток одержувачів на другому рівні. Загалом політичні заходи в країнах ЄС мають різний характер: від зміни ставок пенсійних внесків в межах першого й другого рівнів (Румунія, Литва, Естонія, Латвія), дозволу громадянам виходити й входити на другий рівень (Словаччина, Угорщина), скорочення мінімальної й базової пенсії (Угорщина, Латвія), зміни індексації і до скорочення мінімальної пенсії (Угорщина, Латвія, Естонія, Литва).
До таких заходів також належить підвищення пенсійного віку, що на законодавчому рівні закріплено в низці країн ЄС. У Латвії пенсійний вік буде підвищено до 65 років до 2015-го; в Польщі – до 67 років до 2030-го; в Румунії й Чехії – до 65 років; в Угорщині – до 63; в Німеччині, Норвегії та Іспанії – до 67 років; в Болгарії – до 63 для жінок і до 65 – для чоловіків; в Греції – до 62 для жінок і до 67 для чоловіків. Крім того, йдеться також про заходи, що запобігають ранньому виходу на пенсію. Зокрема, Польща й Румунія відмовились від планів раннього виходу на пенсію. Угорщина збільшила покарання за такі спроби, а Латвія взагалі усунула таку можливість від початку поточного року.
Випробування реформою
Жодній із країн реформа не далась без бою. Законопроекти, що передбачали підвищення пенсійного віку, скрізь ставали приводом для гострих політичних суперечок, звинувачень, страйків, втрати політичної підтримки й широкого невдоволення населення.
Наприклад, у Франції невдоволення реформою спричинило спалахи насилля, тривалу паралізацію транспорту й масштабні виступи громадян. Страйк проти реформи швидко набув загальнонаціонального масштабу, перекинувшись від працівників нафтопереробних заводів до держслужбовців разом із викладачами, поштарями, працівниками аеропортів, машиністами потягів і водіями автобусів. Можна не сумніватись, що французи так і не пробачили Ніколя Саркозі такої болючої реформи.
Для Ангели Меркель підвищення пенсійного віку в Німеччині також стало своєрідним випробуванням на міцність, а торік страйк проти пенсійної реформи вирішили влаштувати близько 2 млн британських держслужбовців.
У Болгарії працівники державних залізниць проводили страйк три дні поспіль, а Бельгія оголосила 24-годинний страйк робітників і службовців державного сектору. Отже, не без бою, але уряди країн Європейського Союзу таки пішли на те, щоб впровадити вкрай непопулярні заходи.
Проблема старіння населення разом із глобальною кризою змушують дослухатися до порад міжнародних організацій і вдаватись до непопулярних, проте колективних дій. Зокрема, гострим стимулом для неабиякої готовності країн рішуче провадити болючі зміни стали плани з порятунку Греції й потреба у пришвидшених антикризових заходах для запобігання краху єврозони.
Як відомо, український уряд також не так давно вдався до проведення пенсійної реформи, законопроект якої було схвалено майже рік тому. У результаті таких змін пенсійний вік поступово підвищиться для жінок до 60, а для чоловіків – до 62 років.
Крім того, закон передбачає підвищення страхового стажу з 20 до 30 років для жінок і з 25 до 35 – для чоловіків. Не секрет, що ухвалення вкрай непопулярної реформи було спричинено тиском Міжнародного валютного фонду. Свого часу ідеолог «шокової пенсійної терапії» Сергій Тигіпко небезпідставно заявив, що пенсійна реформа в Україні є чи не однією з найліберальніших у Європі. Теоретично він мав рацію, але якщо порівняти середню тривалість життя в країнах ЄС і в Україні, то картина є менш переконливою.
Наприклад, вже після підвищення пенсійного віку в Німеччині середньостатистичний німецький пенсіонер отримуватиме близько $1200 протягом більш ніж 14 років після виходу на пенсію. У Франції – $800 протягом 18 років. В Італії та Іспанії – $900 і $1300 протягом 12 й 13 років відповідно. Оскільки після впровадження реформи в Україні вік виходу на пенсію для чоловіків збігатиметься з їхньою середньою тривалістю життя, постає запитання про фізичну змогу останніх бодай дожити до пенсії. Схоже, тепер на пенсію українцям бракуватиме не лише грошей, а й часу. Хоча, на відміну від ЄС, нам не треба рятувати Грецію, Іспанію, Португалію чи цілу єврозону. Хіба що самих себе, але це, як заведено, може зачекати.