«Антикомуністична кампанія може зірвати підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом», – такими заголовками рясніли стрічки інформагенцій і газетні шпальти минулого тижня. Йшлося про те, що чимало правозахисників та експертів у країнах ЄС негативно ставляться до намагань певних політичних сил та рухів України запровадити через референдум заборону діяльності Компартії, оскільки така заборона, мовляв, не має нічого спільного з основними засадами життя Об’єднаної Європи. Називалися і конкретні особи: лідер правозахисної організації «Рух солідарності» бельгійський юрист Клаус Хофф та громадський спостерігач Массімо де Ріта.
Невдовзі, щоправда, з’ясувалися пікантні деталі, пов’язані з повідомленнями такого штибу. Професор Києво-Могилянської академії Олексій Гарань вирішив з’ясувати, звідкіля ростуть ноги таких сентенцій. «Заліз в інтернет. Пошук видає тільки італійського сценариста Массімо де Ріта. Подзвонив у Голос.ua, який першим дав цю інформацію. Ні, це не сценарист. Це – якийсь блогер. Інакше кажучи, приватна думка. А у нас це поширено вже як серйозне повідомлення. Гадаю, що все це інспіровано». І справді: обидва застереження з’явилися на прокомуністичному сайті «Голос.ua» і вочевидь належать «червоним» колегам вітчизняних комуністів, які нікого реально сильного в ЄС не представляють і ні на що суттєве не впливають…
Та винесімо за дужки питання стосовно професіоналізму редакторів і новинарів тих чи інших ЗМІ, які вмістили повідомлення сумнівного змісту. Мова про інше. Зараз КПУ разом з «Украинским выбором» намагається започаткувати процедуру всенародного голосування «за» чи «проти» вступу України до Митного та/чи Євразійського союзу. Звернімо увагу на інше: до чого апелюють «червоні» колеги вітчизняних комуністів? До європейських засад демократії! Чим відверто лякає противників комунізму «Голос.ua»? Гнівом Євросоюзу! «Європа повністю прийме Україну лише в тому разі, якщо Київ гарантуватиме нормальне функціонування всіх політичних формувань у себе в країні» (К.Хофф). «Будь-які (!) випади проти КПУ можуть бути розцінені як небажання української влади бути частиною європейської демократії» (М. де Ріта). Інакше кажучи, хоча КПУ активно бореться за повернення України до «євразійського стійла» та пропагує радянські цінності, але тільки-но починає пахнути смаленим – одразу ж підіймає на захист колег із Європи й апелює до європейської демократії.
А сама ідея референдуму, сам принцип прямого народовладдя, та ще й із використанням сучасних дистанційних електронних засобів, що пропагує ще більш по-євразійському налаштований «Украинский выбор»? Знов-таки, це європейський винахід та багаторазово перевірений Європою політичний інструмент. Не випадково його так полюбляв Гітлер: йому вкрай потрібно було засвідчити перед європейськими державами свою «демократичність». А на додачу підвладним німцям зайвий раз продемонструвати їхню вищість: ані французи, ані британці, ані чехи, ані поляки такого свята народовладдя не влаштовують, на нього здатні тільки «істинні арійці»…
І навпаки: хіба Сталін-Хрущов-Брежнєв влаштовували референдуми? Навіть за умов «непорушної єдності партії та народу», коли їхній результат був заздалегідь запрограмований? Ні. Максимум, на що були здатні вожді СРСР – це на «всенародне обговорення» оновленої Конституції чи нової партійної програми. А далі: «За» – «проти» – «утримався»… Ухвалено одноголосно».
Ще одна, не менш показова засаднича теза прихильників входження України до Митного і Євразійського союзу звучить так: он Європа об’єднується, а ми чим гірші? Давайте також об’єднуватися заради спільної вигоди (дехто навіть додає – на принципах, що не гірші, ніж у європейців)…
І нарешті: КПУ постійно та послідовно виступає за скасування в Україні посади президента та за перехід до парламентської республіки. Але ж така форма правління – це суто європейський винахід, ба більше – буржуйський! Та все одно аргументи комуністичних ораторів невідпорні: у Європі, мовляв, більшість держав – то парламентські республіки! Хоча, слід зауважити, речники комуністів чи то погано вчилися у Віщій партшколі, чи то надто добре – у Жданова й Суслова: адже у парламентських республіках завжди наявна посада президента, хоча й з вельми обмеженими повноваженнями. Та й про переважання у Європі держав із парламентським правлінням можна говорити, тільки об’єднавши республіки з конституційними монархіями. А от у Євразійському і Митному союзах, які настільки милі лідерам КПУ, жодної парламентської республіки немає, чи не так?
І, нарешті, нікому й ніколи не вдалося зафіксувати, щоби полум’яні агітатори й пропагандисти євразійського вибору України їздили на автомобілях чи то чи то російського, чи то білоруського, чи то казахстанського збирання. Все переважно європейські, а часом й американські машини, і зібрані вони чогось поза межами Митного та Євразійського союзів.
Інакше кажучи, і лідери КПУ, і лідери «Украинского выбора» є такими собі «європейцями мимоволі». І не тільки тому, що їм подобається гасати на західних авто чи вживати західні напої, а й тому, що навіть їхній потенційний електорат давно вже оцінив принади європейського життя. Звісно, цьому електорату хочеться працювати як в СРСР, а жити як у Європі (і при цьому дивитися російські серіали та слухати радіо «Шансон»), але… Але ж навіть в агітації проти Євросоюзу хоч-не-хоч, а доводиться апелювати до головних європейських цінностей. Ви будете сміятися, проте вільне проведення такої агітації, яка йде врозріз із гаслами влади, – це теж європейське надбання…