«В той час як у ЄС триває агонія щодо того чи повинен він співпрацювати з Росією, чи її стримувати, змінилася одна річ: терміновість цієї дилеми. На фоні єврокризи, повстань на Близькому Сході та в Північній Африці й переговорів щодо нової торгової та інвестиційної угоди зі США, Росія вже не так часто і наполегливо як раніше цікавить європейських політиків. Європейці (і в цьому відношенні американці також) бачать мало можливостей для позитивних змін у нинішній Росії», – пише експерт.
«Сподівання що «партнерство заради модернізації» між ЄС та Москвою, яке було започатковано в 2010 році, поступово змінить Росію померли, коли Владімір Путін повернувся до Кремля в 2012 році. Політика протистояння видається слабкою альтернативою.
Деякі країни ЄС не надто сильно хвилюються злочинами Москви, щоб ризикувати сваркою з нею. Інші занепокоєні, але не вважають, що більш жорсткий підхід щось змінить. Як не парадоксально така небайдужість викликана тим фактом, що ті, хто раніше Росію найбільше боялись, тепер хвилюються менше – членство країн центральної та східної Європи в ЄС та НАТО заспокоїло їх занепокоєння щодо енергетичного тиску Москви та загроз безпеці…
Москва ж, схоже, не бажає змінювати систему. В той час як антикорупційна кампанія привабить закордонний капітал і ноу-хау, вона також стане загрозою для системи патронажу і кумівства, яка ось вже більше десяти років тримає Владіміра Путіна при владі. Зважаючи на ризики для виживання режиму Москва воліла б нічого не робити», – переконана Кобзова.
Читайте також: Обмеження апетитів: Росія відчуває страх перед консолідованими зусиллями ЄС у газовій сфері
«Прийшов час, щоб ЄС переосмислив відносини зі своїм найбільшим сусідом. Замість того, щоб говорити про стратегічні відносини з Москвою ЄС повинен подумати про стратегічну паузу. Ні європейцям, ні росіянам не потрібно зустрічатися два рази на рік для того, щоб подивитись як мало на практиці було досягнуто у виконанні їх спільних ініціатив…ЄС повинен використати цю паузу для того, щоб виконати свою домашню роботу: здійснити повну лібералізацію енергетичного ринку, прийняти більш жорсткі закони щодо корупції та відмивання грошей і спростити та уніфікувати систему видачі шенгенських віз, припинивши практику торгівлі візами заявниками з-за кордону, в тому числі і з Росії. Останнім кроком стало би посилити тиск на Москву, щоб та нарешті почала виконувати зобов’язання, на які погодилась, щоб отримати безвізовий режим з ЄС», – пише аналітик.