Падіння літака «Малайзійських авіаліній» в околицях Тореза забрало життя 298 осіб. Воно також позбавило ілюзій велику кількість європейців – усіх тих, хто сподівався швидко відновити нормальні взаємини з Росією. Нині стало очевидним, що завтра цього не станеться. Щось змінилося, і дуже надовго.
Європейці вперше узгодили цілу серію санкцій, скерованих проти цілих галузей російської економіки. Росія готує у відповідь свої обмежувальні заходи. Все це було передбачуване та очікуване. Усі розуміють, що новий період у взаєминах між Європейським Союзом та Росією буде складним. У ньому переважатимуть погрози та тиск, виникне певний різновид економічної війни. Вже чимало контрактів призупинено, замовлення скасовано, проекти інвестицій заморожено.
Однак є питання, відповідь на які не очевидна. До чого може призвести така ескалація конфлікту? Яка співпраця може тривати, а яка мусить зупинитися? Які галузі економіки буде уражено, а які ні? Які інвестиційні проекти варто негайно ж поховати, а які мають право на виживання?
Ці санкції «матимуть шкідливі економічні наслідки», попередив німецький міністр економіки Зіґмар Ґабріель. Але вони «необхідні, щоб зберегти мир у Європі».
Віднині в Німеччині федеральний офіс контролю над експортом мусить надавати дозвіл на кожний новий контракт із Росією. Продукція, яку ймовірно використано з військовою метою, або певні матеріали, що вживаються для виготовлення нафтопродуктів, більше не можуть бути експортовані. Німеччина продає Росії різного устаткування на суму понад €8 млрд на рік. Це перша позиція по торговельному обігу між двома країнами. Велика частина тієї комерції мусить зупинитися. І це не все. Потужний спортивний виробник Adidas покладав на Росію великі сподівання – відкрив у цій країні близько 1 тис. крамниць, що забезпечують фірмі 7% обігу. А 31 липня цей бренд проголосив, що закриває частину цих магазинів у найближчі два роки. Маркетологи передбачили, що росіяни будуть споживати менше, бо економічна активність країни загальмується. Adidas вирішив піти геть поступово. Аналогічні справи в автомобільній промисловості, фармацевтиці, банківській галузі всіх держав ЄС.
Усі ці останні місяці Владімір Путін намагався грати на розбіжностях та конфліктах інтересів усередині ЄС. Треба визнати, що певного успіху йому вдалося досягти. Зокрема, Франція доклала чимало зусиль, щоб зберегти свій контракт із продажу «Містралів». Їй це вдалося. Але розколовши європейську єдність та озвучивши позицію, повністю протилежну тій, що проголосив Євросоюз. Велика Британія зі свого боку зуміла захистити інтереси певних підприємств та дуже заможних росіян, які звертаються до Лондона по капітали. Німеччина, своєю чергою, подбала про інтереси Газпрома, щоб не ускладнювати постачання російського газу на свою територію.
Читайте також: Ні кроку назад. Німеччина як локомотив санкцій проти РФ
Санкції, які європейці застосували на цій стадії, є своєрідним компромісом та результатом тривалих торгів. Владімір Путін зробив ставку на національні егоїзми. Завдяки цій тактиці він зумів виграти час. Але тактика не мусить перерости в стратегію. Вона себе вичерпує. Катастрофа з МН17 переконала Західну Європу: виникла термінова необхідність просто прийняти факт, що настав час сплатити певну ціну, щоб зупинити Росію у військовій агресії проти України. Найкращий зразок цієї нової свідомості щойно продемонструвала Німеччина. Вона 4 серпня скасувала військовий контракт із Росією вартістю €100 млн. Ішлося про поставку тренувального повністю устаткованого військового табору, здатного в Муліні, що біля Волгограда, підготувати до бойових дій 30 тис. солдатів на рік. Ішлося, зокрема, про російські танкові та піхотні дивізії. Табір мав почати працювати цього року. Попри те що продаж не потрапив під заборону, німці вирішили від контракту відмовитися.
Цей крок Берліна видається подвійним посланням. Він дає зрозуміти Путіну, що віднині Німеччина визначилася в намірі заподіяти Росії економічну шкоду, якщо це буде необхідно. Вона закликає своїх французьких партнерів аналогічно вчинити та не постачати до Росії перший Mistral. Залишається дізнатися, чи почули німців у Москві та в Парижі.