За прем’єрства Александара Вучича Сербія розривається між своїми європейськими амбіціями та скочуванням у автократизм. Особливо яскраво засвідчив цю дилему нещодавній візит туди Владіміра Путіна. Головною стратегічною метою країни є вступ до Європейського Союзу, але вона відмовляється приєднуватися до європейських санкцій проти своєї традиційної союзниці Росії. На честь прибуття кремлівського лідера навіть військовий парад до 70-річчя визволення Белграда перенесли на чотири дні раніше, а над столицею шугали реактивні винищувачі РФ.
Є щось російське й у ставленні очільника правлячого кабінету до сербських засобів масової інформації. Коли головний редактор обговорює делікатні питання, то ховає телефон десь між диванними подушками: боїться, що його прослуховують спецслужби. Один із журналістів поїхав якось на інтерв’ю, а співрозмовник відмовився спілкуватися після попередження есбешників. Із ефіру знімають популярне шоу. Кожен, хто озвучує критичні запитання про Вучича, наражається на помсту лояльних до прем’єра таблоїдів.
За оцінкою Асоціації незалежних журналістів Сербії, свобода слова і критика в сербських ЗМІ «вимирають», а медійні розслідування «майже зникли як жанр». Серед представників «четвертої влади» шириться самоцензура, опозиційні сайти потерпають від хакерських атак. Один чиновник навіть назвав міністра закордонних справ і лідера Соціалістичної партії (яка входить до коаліції з СПС – Сербською прогресивною партією Вучича) Івіцу Дачича «закоренілим злочинцем».
Вучич став прем’єром після впевненої перемоги на березневих виборах, а відтак почав керувати твердою рукою. На одному відео зафіксовано, як він наказує міністрам та іншим чиновникам замовкнути. Але багатьом сербам авторитарний стиль до вподоби: за даними одного опитування, половина виборців, які вже визначилися з фаворитом, знову готові проголосувати за СПС. І це незважаючи на сповзання економіки в рецесію, заплановані урізання зарплат бюджетникам і пенсій та пропозиції зменшити субсидії державним підприємствам. Опитування свідчать, що, якби вибори відбулися сьогодні, опозиція насилу пробилася б до парламенту.
Але Вучичу потрібно паралельно ще й задобрювати ЄС, підтримуючи стабільність у регіоні. Прем’єр-міністр Албанії Еді Рама збирався відвідати Белград (перший від 1946 року візит албанського лідера до Сербії був запланований на 22 жовтня. – Ред.), хоча щодо цього з’явилися сумніви після зупинки 14 жовтня футбольного матчу між командами двох країн у зв’язку з бійкою, яка трапилася через розгорнутий кимось транспарант албанських націоналістів (візит було відкладено. – Ред.). Запрошено і президента не визнаного Сербією Косова Атіфете Яг’яґу. ЄС сподобалося, що наприкінці вересня 7 тис. поліцейських охороняли тисячний гей-парад, на який у попередні роки зазвичай ставалися напади.
Джерело в політичних колах свідчить, що західні лідери, прагнучи зберегти мир на Балканах, недооцінюють скочування Сербії в авторитаризм. А для багатьох сербів, на його ж таки думку, питання не в тому, чи Вучич націоналіст, «а в тому, чи він демократ». В останній доповіді ЄС, котра була присвячена цій країні, сказано, що свобода слова й засобів масової інформації там «викликає особливе занепокоєння». Покращень у цій царині чекати, мабуть, не варто.