Близько дванадцятої. Станція «Льва Толстого» столичної підземки. Затор, якого тут не буває навіть у дні вирішальних футбольних матчів, усі три ескалатори працюють на підйом. Шлях, який зазвичай долаєш за 2-3 хвилини, триває з чверть години. Тісно, але ніхто не штовхається, люди приязні, співають гімн, скандують антиурядові гасла, втім без надмірної агресії. Студенти, люди похилого віку, молоді родини з дітьми. Вулиця Льва Толстого на якийсь час стає пішохідною.
Пригадується рішення Окружного адміністративного суду: акції на Майдані Незалежності, Європейській площі, біля будинку уряду і Адміністрації президента заборонені до 7 січня. Куди хлине це людське море? Якщо на Михайлівську площу, то єдина вулиця, що веде туди, швидко заповниться мітингувальниками. Коли стоїш у колоні, напрямок її руху зрозуміти важко. Знову затор.
Люди, прапори, гасла. До євроінтеграційних додалися заклики покарати винних у розгоні Євромайдану і вимоги відправити президента у відставку. «Мені та Європа не треба, я мабуть не доживу, – каже сивий чоловік, – вони наших дітей б’ють». Протестувальники йдуть кількома колонами на Хрещатик, відносно спокійно минають не надто сильний кордон міліції біля Леніна. Розрізнена інформація надходить від КМДА: побили? Захопили? Мітингувальники? Тітушки? Шибки біля входу до київської мерії вибиті – невеличкий загін МВС усередині будівлі. Охочих потрапити усередину небагато. Приходять народні депутати, затягуються переговори. На сходах стоїть невеличка група активістів на чолі з Тетяною Чорновіл – їх легко впізнати за помаранчевими будівельними касками. «Так, це ми повернули киянам їхню комунальну власність», – з посмішкою каже Тетяна. Зрештою, так воно й сталося – КМДА перейшла під контроль мітингувальників, там зараз один із штабів опозиції. Наступний – Будинок профспілок візьмуть трохи згодом.
Читайте також: Новий Євромайдан виріс з-за монастирських стін
Попри судові заборони, Майдан знову перетворюється з «новорічного» на осередок протесту. Опозиційні лідери на трибунах. Загальнонаціональний страйк, говорять про встановлення наметів. Люди прибувають, хтось зупиняється послухати лідерів, хтось вирішує, що акція обмежилася ходою, і рушає у метро. Хтось йде у бік Банкової. Судові заборони, схоже, не діють. З боку театру імені Івана Франка вхід забарикадований автобусами, за ними – бійці внутрішніх військ у протигазах.
Але з двору Адміністрації президента чути два глухих вибухи. Світлошумові гранати – дізнаюся потім. Перформанс Дмитра Корчинського та його «братчиків», відомих своїми провокаціями, з бульдозером, що мав розпочати «штурм» Банкової, я не побачив. Публіка, що суне на Банкову, ніби різномасна, але здебільшого чоловіки, здебільшого молоді, часто без жодної символіки, а часом не з порожніми руками – десь бита, десь саперна лопатка. Гасла теж часом специфічні. На трактор, що служить охочим чимось на кшталт ленінського «броньовичка», вилазять молодики з величезним плакатом PARTY HARD – це зриває овації. На «передовій» якісь дрібні сутички, але стерпно. Жодного мегафону, жодного нардепа. Часом спалахують розбірки: «Хто провокатор? Я – провокатор?!» Шарпання. Приходить Петро Порошенко, попереджає про провокації, але не переконав – натовп під Адміністрацією не поменшав. І не вгомонився. У «Беркут», що чатує за огорожею, летить каміння, ще якісь предмети. Правоохоронці відповідають світлошумовими гранатами. Газ. Перші жертви. Серед них – кореспондент «Українського тижня» Валерія Бурлакова, під ногами якої розірвалась граната.
У передніх лавах – молодики з доволі екзотичними прапорами – символіки жодної популярної політичної сили немає. З настанням сутінок настає пік протистояння. Щось на кшталт «артилерійської дуелі»: з натовпу у бік Адміністрації летять петарди, міліція відповідає гранатами, димова завіса над Банковою густішає. Хтось відчуває небезпеку і поспішає відступити. «Куди, молодь, вперед, на штурм , на барикади!», – горлає вусатий нетверезий дядько. Дехто – здебільшого молодики у масках – сунуть уперед і закидають міліцію усім, що трапиться під руку. Силова відповідь не забарилася – бійці МВС («Беркут», внутрішні війська та інші підрозділи) жорстко відтіснили протестувальників з Банкової. Не жаліли і журналістів, що потрапили під «гарячу руку». Мовою статистики – кількадесят жертв з обох боків. За версією опозиції, безлади спровокували проплачені владою тітушки. За версією МВС, бойовики з «Братства» Корчинського.
На вулицю Лютеранську з сиреною влітає «швидка». Підходить хлопчина у динамівському шалику, голова закривавлена. «Беркут», – зітхає він. Четверо міліціонерів на ношах несуть людину. Ніби у міліцейській формі.
- Це ваш колега?
- Так, б…, це жертва вашої мирної демонстрації!, – зло кидає один із бійців.
Ситуація потроху нормалізується. У КМДА – місце для обігріву і годування мітингарів. У Будинку профспілок – опозиційний штаб. На Банковій – «Беркут» і мітингувальники на поважній відстані. На порядку денному – загальнонаціональний страйк і завтрашнє пікетування Кабміну.