Як стверджують експерти, навіть дисциплінованій парламентській фракції ПР загрожує розкол. Чи зможуть регіонали переконливо виправдати свої ідеологічні метаморфози перед виборцями – питання відкрите.
Загальновідомо, що свій політичний капітал ПР створила, експлуатуючи проросійські настрої на Сході та Півдні України. У Донбасі, де повноту влади зосереджено в руках регіоналів, пропаганду «слов’янського братерства» провадили з особливою послідовністю. Тематичні конференції та фестивалі, антизахідна риторика, демонстративна підтримка УПЦ МП і розігрування мовного питання – все це сприяло формуванню уявлень про непорушну російсько-українську дружбу.
Читайте також: Янукович проголосив курс на два стільці
Не дивно, що вступ до Митного союзу видається на Сході більш бажаним, аніж інтеграція до ЄС. І раптом Віктор Янукович, лояльність до якого в Донбасі демонструють майже десятиліття, збирається підписувати угоду про асоціацію з ЄС! Ба більше, дружні стосунки з Владіміром Путіним та «Єдиною Росією», які регіонали активно використовували для підвищення власного рейтингу, змінилися на відверту ворожість. На днях Янукович прямо звинуватив російську сторону в непорядності, недотриманні домовленостей і намаганні принизити Україну і його особисто.
Поряд з пропагандою слов’янської єдності регіонали не менш послідовно демонізували помаранчевих – у Донбасі слово «оранжевый» і досі має лайливий зміст. Аж тут сам президент узяв на озброєння «помаранчеву» риторику. «Об’єднана Європа є чітко задекларованим цивілізаційним вибором України. Такий вибір виходить не тільки з геополітичних реалій та економічної доцільності, а й передусім з природної європейської ідентичності нашого народу», – заявив Янукович на саміті країн Центральної Європи.
Читайте також: Янукович йде шляхами Кучми
Для порівняння: «Україна як невід’ємна частина євроатлантичної цивілізації повинна стати в осяжній історичній перспективі повноправним членом Європейського Союзу», – ідеться в ідеологічному маніфесті «Батьківщини». Вочевидь, такий ідеологічний поворот на 180 градусів потребує легітимації в очах електорату. Тим більше, що 2015 року відбудуться президентські вибори, а рейтинг Януковича продовжує падати. Питання в тому, яку стратегію спілкування з виборцями оберуть політтехнологи ПР.
Найбільш вірогідних сценаріїв всього три. Згідно з першим, Партія регіонів просто «змінить платівку», зробивши ставку на лояльність і електоральний консерватизм Сходу. У кращому разі виборцям спробують пояснити, що асоціація з ЄС і поглиблення співпраці з Митним союзом не суперечать одне одному. Подібні заяви вже озвучили президент Віктор Янукович, прем’єр-міністр Микола Азаров і голова парламентської фракції ПР Олександр Єфремов.
Навіть якщо ця словесна еквілібристика не виявиться переконливою, ілюзію народної підтримки нового курсу завжди можна створити за допомогою адмінресурсу в опорних регіонах.
Досвід добровільно-примусової мобілізації мас у ПР цілком достатній (якщо не сказати непересічний). Звичайно, накладки трапляються: так, у травні звезені на антифашистський марш «гастролери» перекривали трасу, вимагаючи обіцяної винагороди. Утім, на відміну від недисциплінованих житомирян, мешканці Донбасу собі такого не дозволяють. До того ж тамтешній політичний простір ретельно «утрамбований». Як показали торішні парламентські вибори, невдоволення регіоналами виливається хіба що у підвищення рейтингу лояльних до них комуністів. Отож зберегти контроль над регіоном ПР буде не складно.
Більш витончений шлях замирення з власними виборцями – подвійна гра. Партія регіонів давно й успішно опанувала практику, коли декларації суперечать діям. Ще за свого прем’єрства при президенті Леонідові Кучмі Віктор Янукович керував підготовкою «Стратегії економічного та соціального розвитку України на 2004–2015 роки "Шляхом європейської інтеграції"». Окрім усього іншого, цей документ передбачав вступ України до НАТО до 2008 року. Як ми знаємо, це аніскільки не завадило біло-блакитним роздмухувати антинатовську істерію в Донбасі і Криму. Повторити цей трюк – тепер вже щодо євроінтеграції – Партії регіонів ніщо не заважає. Та й до президентських виборів ще цілих два роки – до того часу про «зраду» Януковича виборець може просто забути.
Читайте також: Референдум як головний виклик Януковичу
Імовірний також сценарій із залученням «ряжених козачків», коли «антиєвропейську» тему «регіонали» просто віддадуть на відкуп іншій партії чи організації. Чи не найкраще на цю роль підходить КПУ, що давно спеціалізується на популяризації «русского міра» та жорсткій антизахідній риториці. КПУ зможе легко очолити протестні настрої на Півдні та Сході країни, але зберігати лояльність до ПР у Верховній Раді. У цьому також немає нічого нового. Так, наприкінці серпня комуністи провели в Луганську мітинг на підтримку Митного союзу, де Януковича назвали зрадником Донбасу за втягування України до «смердючої Європи». А за кілька днів після того парламентська фракція КПУ майже в повному складі проголосувала за євроінтеграційний закон щодо митного тарифу. До того ж, враховуючи скромний рейтинг Петра Симоненка (4% за травневими даними КМІС), він не зможе скласти конкуренцію Віктору Януковичу 2015 року. А отже, довірити йому таку привабливу тему не страшно.
Утім, на роль чергових «антиєвропейців» можна призначити і «Український вибір», і будь-яку іншу проросійську організацію локального масштабу. Це за потреби допоможе регіоналам провести ідеологічний ребрендинг: на тлі екзальтованих адептів Митного союзу видаватися респектабельною проєвропейською партією зовсім не важко.
Яку саме стратегію обере ПР і наскільки вона буде успішною, ми невдовзі побачимо. Не виключений варіант, що на тлі соціальних та економічних негараздів виборці не приділятимуть великої уваги зовнішньополітичним питанням. Враховуючи провал обіцяного Азаровим «покращення», на виборах регіонали зіткнуться з набагато серйознішими проблемами, ніяк не пов’язаними з їхніми ідеологічними метаморфозами.