За його словами, Росія досі схильна сприймати Україну як другу половинку, тож не уявляє без неї свою імперію.
«Ані жоден зі шляхів, ані жодна із форм відродження «єдіной і нєдєлімой» не оминає західної сусідки. Що тут іще скажеш?», – зауважує Донскіс.
Він переконаний, що «відносини між цими двома сторонами базуються на чомусь незрівнянно більшому за прагматичний інтерес».
«Вони куди складніші й сягають за межі понять «любов – ненависть», що характерні для діалогу між країнами Центрально-Східної Європи та РФ. Річ у тім, що Україна є важливою частиною історично сформованої ідентичності Росії. У випадку країн Балтії ідеться лише про історичні настрої та шовіністичне ставлення до території, що була колись північно-західним регіоном імперії. Тим часом Україна – це осередок російської самототожності». – пояснює європарламентар.
Однак він переконаний, що Київ і Москва «повинні наважитися на взаємне прощання».
«Україна буде вірним другом для демократичної Росії, та, на жаль, не зараз. На будь-який крок сусідки, спрямований до гідного життя й права вільно обирати власні пріоритети, Кремль реагує параноїдальними підозрами, гнівом і роздратуванням. Він досі воює з привидами свого минулого, хоча краще подумав би про те, як завоювати повагу і дружбу Європи, або про населення самої-таки РФ, яке стрімко скорочується, та зміну демографічної ситуації. Бо нині вже цілком можливо, що на просторах Сибіру залишиться меншина росіян і явна китайська більшість», – вважає Донскіс.
Детальніше читайте колонку «Час прощатися з Росією» у журналі «Український тиждень»№46