Збірна Україна перший матч в своїй історії зіграла 29 квітня 1992 року з командою Угорщини. Матч відбувся в Ужгороді, оскільки у новоствореної Федерації футболу України банально не було грошей на те, щоб сплатити приїзд угорської команди до Києва. Головним тренером, який вивів українців на ту гру був нині покійний вже Віктор Прокопенко. Наша команда поступилася з рахунком 1:3. Власне, програла вона і дві наступні гри цього року.
Але найприкріше не поразки в перших матчах, а відмова виступати за Україну тоді зірок вітчизняного футболу – Іллі Цимбаларя, Андрія Канчельскіса, Віктора Онопкаи, Сергія Юрана, Юрія Нікіфорова та Олега Саленка. Вони вирішили прийняти російське громадянство і грати за збірну Росії, коли її було названо офіційною правонаступницею команди СРСР.
Досить впливовою людиною у ФІФА був президент Російського Футбольного Союзу В'ячеслав Колосков, який лобіював інтереси Росії на міжнародній арені. Вочевидь, не без його участі знані футболісти обрали Росію країною, за яку хочуть продовжити свої виступи.
Так чи інакше, повз Україну пройшов відбірковий турнір до Чемпіонату світу 1994 року в США, куди пробилася російська команда. За результатами турніру, хоч Росія й не вийшла до наступного етапу, її нападник Олег Саленко став найрезультативнішим форвардом, разом з болгарином Христо Стоїчковим. Саленко також забив у ворота камеруна 5 голів, що стало рекордом чемпіонатів світу.
Тим часом почало демонструвати клас нове покоління київського Динамо – Шовковський, Косовський, Леоненко, Калитвинцев. Вони стали кістяком молодої збірної вже у відбірний турнірі до чемпіонату Європи 1996 року. Незважаючи на деякий підйом, наша команда закінчила відбірний турнір дуже невдало – 4-е місце – пропустивши вперед не тільки Хорватію і Італію, але і Литву.
Перші серйозні успіхи прийшли до збірної у 1997 році під час відбіркового турніру до Чемпіонату світу у Франції. Наша команда посіла 2-е місце у відборі, пропустивши вперед лише чемпіонів Європи Німеччину й обійшовши Португалію. Однак у додаткових матчах програла Хорватії (0:2 і 1:1).
Після того наша команда ще двічі посідала 2-е місце у відбіркових турнірів, але весь час поступалася в перехідних матчах. І от, нарешті, відбірковий турнір до Чемпіонату світу – 2006, який відбувся у Німеччині. Наша команда вийшла до фінальної стадії турніру з першого місця у своїй групі. Проте, у першому ж матчі поступилася Іспанії 0:4.
Однак, взявши себе в руки, поступово обіграла Саудівську Аравію (4:0), і Туніс (1:0) й вийшла до чветрьфіналу. У плей-офф суперником нашої команди стала збірна Швейцарії. Основний і додатковий час зустрічі закінчився з рахунком 0:0, у серії пенальті Україна виграла 3:0 і вийшла на Італію. На жаль, у півфінал наша команда пробитися не змогла, програвши майбутнім чемпіонам, збірній Італії з рахунком 0:3.
Євро-2012 став другим фінальним турніром, в якому взяла участь збірна України. Наша країна заслужила право не грати відбірковий турнір разом із Польщею на правах країни-господаря змагань. Групу, в яку потрапили Українці на турнірі називали однією з найважчих: Англія, Франція, Україна і Швеція, яка, між іншим, рідко коли не проходить відбірковий етап до чемпіонатів Європи та світу. Перемога над Швецією 2:1, особливо дубль 36-річного Андрія Шевченка надихнули футболістів на подальші успіхи.
Але чи то ейфорія від першої перемоги затягнулося, чи Франція виявилася надто не поступливою, але Україна програла 0:2. Вирішальною грою для нашої команди ставав матч з Англією, яку влаштовувала навіть нічия. Україні ж потрібна була лише перемога. Пропустивши нелогічний, і, як відзначив головний коуч синьо-жовтих Олег Блохін, нелогічний м’яч, українці поступилися 0:1 і припинили боротьбу на турнірі.
Так чи інакше, збірна Україна – єдина команда на пострадянському просторі, яка змогла злетіти настільки високо на чемпіонаті світу, дійти до 1/4 фіналу турніру. На першості Європи подібний успіх вдався 4 роки тому Росії. Наші сусіди дійшли до півфінала турніру. Окрім того, український нападник Андрій Шевченко у 2003 році отримав Золотий м'яч, приз, яким щорічно відзначається найкращий футболіст Європи. Нікому на території колишнього СРСР не вдавалося досягти такого ж успіху.
Нагадаємо, по завершенні турніру Андрій Шевченко та Андрій Воронін прийняли рішення про завершення виступів у національній збірній України з футболу.