– Цьогоріч фестиваль Kharkiv MeetDocs, на жаль, не вдасться провести у Харкові. Розкажіть, в чому полягали основні організаційні труднощі?
Весь час ми спостерігаємо за обстрілами Харкова, загибеллю наших людей, зараз – за деокупацією та жахами геноциду, що поволі відкриваються. Це, напевно, і є найскладніший виклик цьогорічної підготовки. Це виснажує емоційно. Нам всім хочеться повернутися в Харків до рідних, обійняти їх і сказати, що все вже скінчилось. Вірю, що цей день прийде і вірю, що фестиваль теж повернеться додому. А поки переїзд метафорично ототожнюється із внутрішньо переміщеними особами. Тому ми опинились в достатньо «тихому» Києві. Це інше місто зі своїми фестивалями, культурою, зі своїм устроєм, глядацькою аудиторією, складнощами. Але ми впораємось, бо вже не вперше просимо допомоги у столиці.
– Розкажіть трохи про фільми, які глядач вперше зможе побачити на фестивалі? Які стрічки у програмі будуть стосуватись власне Сходу?
95% цьогорічної програми – українські стрічки і ми робимо фокус саме на національному кіно. В конкурсній програмі є навіть 2 роботи («День Українського Добровольця» та «Освітяни. Канікули в окупації»), які були зняті вже після початку повномасштабної війни. Фільм-закриття «Євродонбас» розповість справжню історію Донбасу, а не ті кремлівські наративи, які спотворюють справжню історію розвитку цього краю.
Буде показ фільмів безпосередньо про Харків: наживо в кінотеатрі «Жовтень» ми покажемо новий ігровий фільм «Будинок Слово. Нескінчений роман». На платформі Megogo два тижні можна буде подивитися його документальний прототип. Цей фільм оповідає про трагедію Розстріляного відродження і про будівлю, де в свій час жили та працювали такі українські письменники та діячі мистецтва, як Микола Хвильовий, Лесь Курбас, Остап Вишня та інші.
Читайте також: На культурному фронті без змін. Але вони на часі
Ко-продукційна стрічка данського режисера Сімона Леренга Вільмонта «Будинок зі скалок» розповість про особливий притулок для дітей у прифронтовій Україні до початку повномасштабного вторгнення. Також про дітей на Донеччині показуватимуть конкурсний фільм «Терикони». У програмі ми спробуємо провести паралелі між різними війнами за допомогою стрічок «Втеча» та «Найщасливіша людина у світі», що передають досвід війн в Афганістані та Югославії та їхні наслідки. Втім, розбавлять тему Сходу історії з різних областей України. Фільм «Між небом та горами» розповість про героїчну працю працівників «швидкої» на Заході, а «Привоз» – про колоритну Одесу.
– Закриватиме фест фільм про дорадянський Донбас епохи європейських інвесторів, а відкриватиме – історія афганського біженця. Чому саме цими стрічками вирішили ознаменувати початок і кінець Kharkiv MeetDocs?
Фільм «Втеча» – це поєднання анімаційного та документального мистецтв. Складна тема, яка розказана простою і зрозумілою мовою. Він покликаний провести паралелі між тими війнами, які розгортались на наших очах. Спостерігаючи за розповіддю головного героя Аміна, ототожнюєш себе з усіма складнощами, переживаннями та емоціями, якими усипаний шлях біженця. Разом з тим, це дає надію на майбутнє та перспективи, що дуже важливо усвідомлювати, аби не впадати у відчай. Закриття фестивалю показом стрічки про Донбас є для мене дуже символічним. Воно означає, що ми і далі будемо шукати правду, висвітлювати її, спростовувати радянські та кремлівські наративи та історичні фейки.
– Як би ви окреслили роль таких подій, як Kharkiv MeetDocs, для промоції фільмів – наскільки важливо картині опинитись на екранах кінофестивалів?
По-перше, ми – перший кінофестиваль, який наживо проходитиме в Києві після 24 лютого. Це означає, що ми – перша можливість подивитися добірку української документалістики у кінотеатрі, зустрітися з творчими командами, обмінятися зворотнім зв’язком, познайомитися, поспілкуватися і при цьому допомогти батальйону ЗСУ, який зараз захищає Харківщину.
Читайте також: Контент нового часу. Дилема українського шоубізнесу і ТБ
По-друге майже всі фільми, за винятком одного або двох – це світові та українські прем’єри і це додатковий стимул прийти на фестиваль. Ніхто не знає, коли вони вийдуть у широкий прокат.
– Kharkiv MeetDocs пройде на початку жовтня, а вже в листопаді у тому ж кінотеатрі «Жовтень» відбудеться ще один фестиваль, але вже короткометражного кіно. Взагалі з початку війни фести стали доволі популярним способом відрефлексувати все, що відбувається. Чому людей так приваблює філософія кінофестивалів, на ваш погляд, і чому саме зараз?
Наше життя дуже змінилося від 24 лютого. Зникло багато культурних подій і, можливо, це ковток свіжого повітря, спроба налагодити свій побут та відволіктись від воєнних новин та волонтерства. Фестиваль – це завжди про маленьке свято кіно, якщо, звісно, він проходить наживо. Зібратися разом у темному залі перед великим екраном з чудовим звуком – це особливе естетичне задоволення. А фестивалі це ще й нетворкінг і освітня програма. В одному місці повна зайнятість!
– Поділіться, які ваші улюблені українські чи закордонні документалки, яких, можливо, немає у програмі фестивалю?
Це «Брати по зброї» режисера Сергія Лисенка, «Живі» Сергія Буковського, «Віддалений гавкіт собак» Сімона Леренга Вільмонта, «Земля Івана» Андрія Лисецького, «Для Сами» режисерки Ваад аль-Катеб та «Зошити війни» Романа Любого.
– У промо до Kharkiv MeetDocs йдеться про те, що він має стати голосом українського Сходу і водночас просувати інтеграцію України у світову культуру. Чим український Схід може бути цікавий світові в культурному плані і як в цьому допомагає кіно?
Мені здається, у світі немає важливішої теми, ніж Схід України. Весь світ спостерігає, співчуває, допомагає Україні і Сходу зокрема. Ми всі як на голках з приводу злочинної окупації та маніпуляції на ЗАЕС. Вже ніхто не питає мене за кордоном, де саме розташований на карті Харків. Навіть на літаку швейцарської авіакомпанії можна побачити напис «Будь хоробрим, як Харків». Тож ми знайомимо світ з нашим рідним містом через кіно, а потім, після перемоги, запросимо всіх в гості.
– Люди часто оперують стереотипами, коли мислять про поділ України на Схід і Захід, як з цим у сучасному кінематографі? Про що здебільшого кіно про життя Сходу – про слідування стереотипам чи про боротьбу з ними?
Мені взагалі здається, що нам всім поступово треба звільнятися від будь-яких стереотипів. Україна різна, але єдина. І це нормально! Взяти хоча б Німеччину. Культура, традиції, архітектура, діалекти – у кожній землі вони різні і поміж тим це найбагатша і найсильніша держава в ЄС. В нас є відмінності, які роблять нас цікавими, навіть в туристичному плані. Різноманіття фільмів з різних куточків країни доводять це. А розпочатий до війни шлях децентралізації повинен бути доведений до кінця.
__________________________________
Kharkiv MeetDocs – міжнародний фестиваль документального та художнього кіно, який з 2016 року традиційно відбувається у Харкові. Команда фестивалю поклала собі за основне завдання популяризувати культурний схід і говорити через кіно про важливі проблеми регіону. Цьогоріч через початок вторгнення та активні обстріли Харкова подія відбудеться з 1 по 6 жовтня у кінотеатрі «Жовтень» у Києві. У програмі 2022 зразка можна знайти стрічки, які вже отримали міжнародне визнання на закордонних фестивалях, як от «Будинок зі скалок» – переможець американського фестивалю «Sundance» та «Як там Катя?» – удостоєний двох нагород на Міжнародному фестивалі у Локарно.