“Ми проти картельних домовленостей у газовій сфері. Нам подобається відкритий ринок”, – заявив Ферран Тарраделлас Еспуні, речник Європейської Комісії з питань енергетики, на зустрічі з журналістами з України, Молдови, Білорусії та Росії.
Як передає кореспондент Тижня з Брюсселю, Еспуні сумнівається, що “газовий ОПЕК”, про формування якого домовилися Росія, Китай та Іран – найбільші експортери газу в світі, буде дієвим. “Це – не нафта, про ціну на яку можна швидко домовитись. Газові контракти укладаються на 20-30 років наперед, і тут важко що-небудь змінювати”, – зауважив Еспуні. На його думку, заява про створення “газового ОПЕКу” була швидше політичним популізмом, аніж реальним бізнес-проектом.
Крім того, Еспуні зауважив, що ціни на газ для Європи залежатимуть не лише від постачальників (навіть якщо вони створять монополію), але й від трубопроводів, якими той газ транспортуватиметься. Зараз монопольним транзитером газу від найбільшого газопостачальника Європи – Росії – є Україна. В обхід України планується будівництво двох газопроводів: так звані “Північний” та “Південний” потоки. Еспуні чітко сказав, що з цих двох варіантів тільки “Північний потік” перебуває в сфері євроінтересів. У той час як “Південний потік”, який створюється за ініціативи РФ, для ЄС є абсолютно нецікавим. “Південний потік” йтиме до Болгарії й Румунії, й це не зовсім наша справа, а от якщо його дотягнуть аж до Італії, тоді це змінює ситуацію”, – сказав Еспуні.
Хоча, на думку Майкла Емерсона, експерта “Центру досліджень Європейської політики”, у минулому – очільник делегації Європейської Комісії у Москві, обидва проекти – як “Північний”, так і “Південний” потоки – є непотрібними. “Газопроводу, який проходить через Україну, цілком достатньо, якщо ним правильно управляти, – вважає Емерсон. – Будувати “Північний потік” – дуже дорого, “Південний” – ще дорожче. Економічно це дуже витратні проекти. Лише з точки зору політики вони вірні. Бо два роки поспіль спостерігати економічну кризу, спричинену конфліктом між Україною і РФ для ЄС – занадто”.
На його думку, найкращим виходом із ситуації було б не будівництво нових газопроводів, а створення консорціуму, до якого ввійшли б “Нафтогаз”, “Газпром” і якась міжнародна енергетична компанія, приміром, “Шелл”. Цей консорціум швидко модернізував би український газопровід, та ефективно управляв би ним.
Хоча Еспуні вважає, що формат створення подібного консорціуму може бути розроблений та запропонований лише Україною, як незалежною державою.
Не виключено, що саме про це йтиметься на міжнародній інвестиційній конференції з модернізації газотранспортної системи України, яка запланована на 23 березня 2009 року в Брюсселі.