«За останні роки ЄС стає все більш важливим партнером українських громадянського суспільства з двох причин. По-перше, у ЄС зрозуміли, що для таких країн як Україна для втілення реформ внутрішній тиск та політичні вимоги є такими ж важливими як і стимули та санкції зовні. По-друге, в ході розширення порядку денного співпраця з ЄС стала природнім орієнтиром для український громадських організацій, які виступають за європеїзацію і реформи», – пише експерт.
Солоненко зазначає, що для допомоги українським НГО представники ЄС започаткували безпосередній діалог з українським громадянським суспільством на вищому рівні.
«За останні роки офіційні візити представників ЄС в Україну не проходили без зустрічі з представниками НГО. ЄС сподівається на таких зустрічах отримувати альтернативну інформацію про внутрішній розвиток країни і таким чином вказує на своє прагнення не давати уряду монополію на офіційний діалог…
По-друге для українського громадянського суспільства ЄС служить точкою відліку. Він опосередковано посилює громадянське суспільство тим що просуває реформи і встановлює стандарти. Такий зовнішній тиск може сприяти появі нових груп інтересів та підтримувати вже існуючі в їх діяльності…
Саме ЄС (якщо враховувати внески окремих країн) після США є найбільшим джерелом фінансування українських НГО. Втім його продецура відбору виключає (зі списику можливих отримувачів допомоги – Ред.) велику незареєстровану частину громадянського суспільства, яка діє в окремих випадках. Як наслідок вигоду отримують небагато професійних НГО.
З іншого боку, вже було створено кілька хороших підходів для мобілізації місцевих громад. Крім того, найбільшим важелем ЄС видається не стільки фінансова підтримка, а скоріше його роль як партнера і точки відліку для українського громадянського суспільства», – вважає аналітик.