Алгоритму єдиної державної допомоги навіть підприємствам в прифронтовій зоні на сході України немає. Про це у матеріалі "Врожай на Донбасі: Без кредитів, але з мінами та пожежами" пише журналістка Тижня Єлизавета Гончарова.
Вона наводить приклад, що Український державний фонд підтримки фермерських господарств в 2016 році знайшов аж два підприємства на Донеччині, що могли на їх умовах отримати фінансову підтримку на поворотній основі за бюджетною програмою «Надання кредитів фермерським господарствам». Кошти виділяються після проведення конкурсу та повертаються отримувачем протягом п’яти років. В цьому році фінансування фонду по всій Україні збільшилось до 65 мільйонів гривень, тому, можливо, прифронтових аграріїв це торкнеться більш масштабно: до подання заявок залишилось ще декілька днів.
За словами Гончарової, намагаються підтримати виробників і на обласному рівні, хоча, звичайно, це крапля в морі. До програми «Український донецький куркуль», яку ініціював голова області Павло Жебрівський, увійшли 13 бізнес-проектів, пов’язаних із сільським господарством, на суму 5,2 мільйона гривень. Ще п’ять виробників подали документи на часткову компенсацію з обласного бюджету відсотків за кредитами. Найактивнішими виявилися представники малого та середнього бізнесу Лиманської громади, Олександрівського й Бахмутського районів.
Крім того, пише вона, традиційно для останнього часу підтягнулась допомога міжнародних організацій, але вона більш стосувалась невеличких, скоріш, сімейних, форм господарювання на землі. Програма розвитку ОНН в Україні провела навчання по створенню проектів та фінансувала найбільш владі, які стосувалися аграрного бізнесу. Продовольча організація FAO фінансово підтримала кооперативний рух, проект USAID був розрахований на середній бізнес, міжнародний благодійний фонд “Карітас-Україна” та Данська рада в справах біженців підтримували особисті селянські господарства: людям видавали курчат, корми, надавали гроші на придбання елементарного інвентарю. Також 19 сільських мешканців району прийняли участь у проекті «Розвиток самозайнятості в постконфліктних громадах», що фінансується урядом Японії. На розвиток власної справи було виділено до 900 доларів США на одного учасника. З 19 учасників проекту 14 громадян отримали допомогу в не грошовій формі, а в якості обладнання для ведення сільськогосподарського виробництва.
«Місцеві фермери намагаються виживати в нових умовах. Хтось з них постійно виглядає в бінокль за лінію фронту на землі, де колись їздив на тракторі і які зараз занедбані та в бур’янах. Хтось, навпаки, вважає війну певним викликом, своєрідним засобом перевірки на міцність та професіоналізм. Є ті, хто, незважаючи на ризики, збільшує обсяги, купує техніку та навіть елеватори. Як не дивно, в індустріальному Донбасі саме землеробство, на відміну від шахт та заводів, витримує це випробування з найменшими втратами. Хоча значних дотацій та масштабної допомоги не має», – резюмує Гончарова.