Єхануров впевнений, що така критика уряду дозволяє зробити висновокпро примітивне уявленя влади про те, що реформи полягають у змініконкретних персоналій.
«Одних звільнити, інших – призначити, третіх – залишити при посадах, але щоб знали, що їх також можуть зняти в будь-який момент. Але корекція політики реформ повинна передбачати як переоцінку нинішнього стилю управління, так і впровадження низки інституційних змін», – вважає Єхануров.
За його словами, при цьому опозиціяповинна не просто критичнооцінювати проваливлади, аформувати консолідованіальтернативніпропозиції.
Наприклад, влада декларує 21 напрямок реформ, хоча очевидно, що ані кадрових, ані фінансових ресурсів для їх проведення не вистачає.
На думку Єханурова, необхідно визначити кілька пріоритетів,максимум шість, реалізація яких дозволить накопичити «критичну масу перетворень» та вивести процес модернізації з глухого кута.
Також Єхануров вважає, що реформування повинне супроводжуватися дотриманнямприйнятих для суспільства моральних і правових принципів.
«Суспільство повинно бачити, що реформи відбуваються в інтересах розвитку держави, а не вузького прошарку людей, які «надзвичайно далекі від народу». Ситуація, коли під гаслами реформ зростає бідність населення і збагачуються бізнесові групи, що наближені до влади, призводить до того, що в суспільстві формується контрреформаторські настрої. Гірше того, готується новий грунт для повернення у владу популістів, через бездіяльність яких країна вже втратила кілька важливих років», – наголосив керівник Центру соціально-економічних ініціатив.
Він переконаний, що владі необхідно розширювати колосоюзників політики реформ. «Сьогодні союзниками влади виступає олігархія і великий капітал, які мають економічні преференції від неї. А також вищий бюрократичний істеблішмент, який комфортно почувається в умовах суперцентралізації управління, чинної системи державних закупівель і має можливості брати участь у перерозподілі бюджетних ресурсів. Необхідно змінити бенефіціаріїв реформ. Реформи матимуть успіх, якщо вони будуть націлені на розвиток середнього класу – самозайнятого економічно активного прошарку, який створює товари, послуги, інтелектуальний продукт», – пояснив Єхануров.
Також він вважає за необхідне провести інституційні зміни в управлінні реформами, оскільки після повернення до Конституції 1996 року, інституційні конфлікти у владній конструкції не ліквідовано, і вони набули дещо інших рис, проте так само відіграють нищівну дестабілізуючу роль в процесах управління та модернізації економіки.
«Нині Адміністрація Президента надає вказівки та доручення без жодної відповідальності, а уряд, фактично, працює на «замовлення» і відповідає за усі негаразди. Країні обіцяна конституційна реформа, в її рамках доцільно ліквідувати всі наявні інституційні конфлікти. Суть таких змін: або президент очолює виконавчу владу і бере відповідальність за державну політику, або скасовуються нещодавні зміни в рамках так званої «адміністративної реформи» і Кабінет Міністрів стає повноважним вищим органом виконавчої влади із визначеною сферою відповідальності», – вважає Єхануров.