Єгипет – любов моя

Зараз, коли вулиці Каїра й Александрії нагадують епіцентр воєнних дій, коли снайпери цілять у натовпи молоді, яку обібрав вічний президент Хосні Мубарак, вкравши в них роботу й хліб, я вдивляюся в кадри теленовин, намагаючись побачити Юсуфа з Долини царів, Мустафу з Національного музею Каїра, Ісу з Александрії, українців Лізу з Луксора та Сергія з Хургади, Гані з Шарм-ель-Шейха і Мусу з Таби. Єгипетських екскурсоводів, що щедро дарували нам скарби давньої цивілізації. Я бажаю їм перемоги, я бажаю їм вберегтися від куль військових і агентів у штатському, від злодіїв і мародерів, яких влада повипускала з тюрем, я бажаю їм не розчинитися у світі ісламських фундаменталістів. Я бажаю їм життя.