Які є позитивні зміни в шкільній, професійній і вищій освіті?
— На кожній із цих ланок розвиваються острівці хороших зразків: у дошкільній і шкільній освіті, у професійних закладах, у вищій та навіть у науковій. Ці острівці працюють усупереч, а не завдяки системним змінам. Тобто вони розвиваються як наслідок роботи вчителів та адміністративного персоналу. До того ж у різних регіонах — і у великих містах, і в менших містечках. Я не можу сказати, що це відбувається завдяки системним реформам. Є дуже хороші приклади закладів, які здатні позмагатися зі світовими лідерами, але більшість освітніх установ на певній ланці не відповідають світовому рівню. Намагаюся балансувати у своїй оцінці, бо нам притаманний або «райдужний комунізм» у стилі КПРС, коли всі одне одного нахвалюють, або висловлювання на зразок «усе погано», «усе пропало», «нічого хорошого немає».
У 2016–2020 роках можна було спостерігати за успішною спробою щось системно зрушити з місця в початковій школі завдяки Новій українській школі. Але є велика відмінність у тому, як школи організовують НУШ на практиці. Там, де наявна активна позиція директорів, учителів і батьків, НУШ удалося організувати так, як було задумано спочатку. Це засвідчують певні моніторингові дослідження. А там, де на місцях ставляться формально, де сприймають цю новацію як щось вороже й беруть сценарій пливти за течією, змін зазвичай немає. Чи є зміни в базовій школі? З цього навчального року почався пілот Нової української школи. Тобто масштабно за програмою НУШ учні 5-го класу підуть з 2022 навчального року. Поки що невідомо, на якому етапі пілотування, за які кошти буде закуплено навчальні матеріали, а також яка ситуація з підготовкою вчителів. Перехід з початкової школи до базової — суперкритичний крок, адже саме на цьому етапі починається найбільше негараздів. 5–7 класи — це той період, коли в дітей виникають проблеми з успішністю, з дисципліною тощо. Це видно, коли ми ретроспективно розгортаємо шлях навчання, який проходили вже випускники школи. Тому потрібно також шукати джерела цих проблем переходу між початковою та базовою школами, щоб вчасно запобігти погіршенню результатів навчання.
Читайте також: Брендбук для країни
Острівці якісної освіти є й в університетах. Успішними й давно відомими прикладами є УКУ, Києво-Могилянська академія, Київська школа економіки. Вони є в різних містах України. Такі виші дуже серйозно стежать за академічною доброчесністю та якістю, йдуть проти загальної течії, яка нерідко нехтує рівнем освіти. На жаль, у більшості закладів вищої освіти домінує імітація навчання і з боку студентів, і з боку викладачів. Якщо говорити про вищу освіту, то в нас уже сім років, спершу поступово, а зараз досить широко наявна академічна автономія університетів. Уже понад півтора року повноцінно функціонує значно краща система акредитації, ніж була досі. Наявна недосконала, але все-таки дерегульована система ліцензування, тобто вихід на ринок вищої освіти значно легший і не такий забюрократизований, як був раніше. Також уже два роки державне фінансування розподіляють між університетами не лише за кількістю студентів, а й за якістю самих університетів. Така система не ідеальна, але вона значно краща за ту, що була до січня 2020 року. Завдяки таким змінам успішні зразки вищої освіти вже давно розвиваються в Сумах, Рівному, Харкові, Дніпрі, Львові й Києві. Це окремі програми, окремі факультети, але такі приклади ще раз доводять, що ідея автономії, ідея стимулювання якості над кількістю дає позитивні плоди.
У згаданих університетах є випускники, які чудово навчаються по найкращих програмах магістерського рівня чи рівня PhD у вишах Західної Європи та Америки. Це ще раз підкреслює високий рівень їхньої бази, здобутої в окремих університетах в Україні на бакалавраті чи магістратурі. Нам є чим і ким пишатися.
Чи допомагає бізнес освіті? Чи позитивно впливає те, що бізнес інвестує в освіту?
— Допомагає. Бізнес у цьому випадку — як шлюпка, яка рятує людей з корабля, що тоне. Таке сприяння неодмінно позитивно впливає на освіту. Наприклад, завдяки такій допомозі підприємців Київська школа економіки має змогу надавати студентам стипендії на навчання, бо в нас немає державного фінансування. Без їхньої допомоги нам не вдалося б стримувати ціну на навчання та пропонувати стипендії. Також бізнес — це великий контролер якості. Люди не інвестували б грошей абикуди, і це стає сигналом довіри для батьків та вступників у виборі університету.
Колишній посол Канади в Україні Роман Ващук казав, що Україні потрібні лідери, добре обізнані з українським менталітетом. На вашу думку, чи потрібно, щоб діти навчалися в українських школах, а студенти в українських університетах?
— Я можу сказати, що люди з бажанням допомогти і з високо розвиненим відчуттям соціальної відповідальності можуть виростати будь-де. Я не прихильник того, що хтось має виховуватися в Україні, а хтось у діаспорі — це не першочергове. Я знаю людей, які виросли в діаспорі й поклали своє життя на благо України, а також людей, які виросли тут і витирають ноги об цю країну. Ми сильно понівечені всіма війнами, голодоморами й терорами. Суспільство нерідко інфантильне, і це не просто збіг обставин, а наслідок десятиліть винищення українців.
Ми не вміємо домовлятися, не щодо хабарництва, а про болісні, довгострокові, але ефективні й результативні суспільні перетворення. Нам дуже бракує соціально відповідального лідерства. І війна, яка зараз триває, дала нам зрозуміти, що покладатися треба тільки на власні зусилля. Було б непогано, якби таке розуміння зростало й поширювалося на всі сфери життя. Є рух уперед, але він дуже повільний. Тому ні, це не залежить від того, де ви жили та виховувалися. Залежить те, наскільки у вашому зростанні вдалося стати відповідальним бодай за себе, а потім, можливо, й за інших.
Читайте також: У пошуках успіху
Чи є в Україні інтелектуальна молодь, еліта? Де вона формується? Наскільки освіта може долучитися до формування еліти? УАЛ, «Навчай для України», Пласт — це ті організації, що потрібні молоді?
— Є й такі ініціативи, і багато інших, що формують високе відчуття відповідальності та знижують інфантильність. На рівні вищої освіти важливий етичний компонент. Американці розуміють термін «професіоналізм» як поєднання знань та етики. У нас не завжди є розуміння професіоналізму в цих двох іпостасях. В Україні може бути професіонал, але це, припустімо, Андрій Портнов. І в нас може бути дуже порядна людина, яка не має знань. Ці два компоненти мають бути присутні в сучасних професіоналів. Випускники Києво-Могилянської академії, УКУ, різних шкіл та організацій запускають нові українські бізнеси, які не базуються на розподілі радянського майна, різних заводів, вони створюють інтелектуальні проєкти й те, що може поліпшити наше сьогодення. Ці люди стають керівниками бізнесів, які надають якісні послуги по всьому світу, та викладачами найкращих університетів — наприклад, випускники Київської школи економіки ставали найкращими економістами світу. Справді, є такі осередки лідерства в Україні, але вони поки що поодинокі, це не мейнстрим.
Чи стане освіта тим тригером, завдяки якому Україні переможе?
— Освіта стане не тригером, а фундаментом перемоги. Економіка, судова система, військова сфера, охорона здоров’я не почнуть працювати, якщо в нас не буде професіоналів з високими знаннями, високою етикою й високим почуттям соціальної відповідальності. І це дає освіта. Нам потрібно зробити так, щоб ці острівці ставали континентами, а це відбудеться тоді, коли ресурси акумулюватимуться в острівцях, а тоді — масштабуватимуться. Усе насправді залежить від того, куди держава спрямовує ресурси. Що більше такі ресурси акумулюватимуться в якісних університетах, школах, садочках, то швидше в нас відбудуться перетворення й то швидше Україна переможе. Щороку випускники таких острівців збільшують когорту соціально відповідальних і професійних лідерів. Поки що цих острівців мало. Їх має бути більше.
—————–
Єгор Стадний понад 10 років аналізує освітню політику в Україні та країнах ЄС. Упродовж 2018–2019 років очолював аналітичний центр Cedos. У 2019–2020 роках був заступником Міністра освіти і науки. За його ініціативи запровадили низку нововведень у питаннях вищої освіти.
—————–
Де виховують молоду еліту
Українська академія лідерства UAL ——————————
Місія. Бажання створити місце для молоді виникло в час останнього Майдан, — каже керівник академії Роман Тичківський журналістам Ukraїner. Тоді виявилося, що є багато юних людей, які мають величезне прагнення, а найголовніше — потенціал утілювати свої бажання, але не мають можливості говорити про це в школах чи університетах. Гасло УАЛ — «Творимо себе — творимо Україну! Кожне завтра починається сьогодні». Одне із завдань академії, за словами керівника: «Показати молоді, що країна, в якій ми живемо, та речі, які нас оточують, — не взялися звідкись. Це все передали нам попередні лідери. І за це потрібно бути вдячними та користуватися тими привілеями, які здобули попередники».
Процес навчання. Серед курсів є такі дисципліни, як управління мріями, інтегральна динаміка, фінансовий менеджмент, основи першої медичної допомоги, філософія, історія, лідерство, політика, прочитання, тлумачення та обговорення текстів. Це готові сприймати не всі, тому відбір на навчання складний і передбачає кілька етапів. А саме навчання сприяє інтелектуальному, фізичному й емоційному розвитку. Крім основних курсів, учасники занурюються в процеси реформування держави та спілкуються з громадськими діячами, політиками, службовцями тощо. Вони знайомляться з бізнесменами, мають можливість побачити, як розвивається соціально відповідальний бізнес. Молодь займається волонтерською діяльністю в школах та госпіталях. А також навчається самостійно ухвалювати рішення. Керівник академії вважає: що швидше людина зуміє це робити під керівництвом досвідчених спеціалістів, то швидше розкриватиме свій потенціал і втілюватиме його тут, в Україні. Тоді, відповідно, менше молоді прагнутиме виїхати за кордон. Випускник академії не отримує диплома, але виходить з чимось ціннішим: умінням аналізувати, критично мислити, бажанням змінювати та будувати, з розумінням, які механізми лежать в основі функціонування суспільства та проєкту, як потрібно працювати з командами та у стресовій ситуації, як виявляти ініціативу й залучати ресурси. Головним гарантом того, що академія — успішний проєкт, — є її випускники. Зараз вони створюють спільноти, що об’єднують і підтримують юних дівчат — Girls’ Leadership Community, стають проєктними менеджерами волонтерських організацій, як-от Promote Ukraine, авторами онлайн-курсів для підготовки до ЗНО, програмісти — вчителями сільських шкіл, а також депутатами місцевих рад.
Навчай для України Teach4Ukraine —————————-
Місія. «Навчай для України» — громадська організація, що сприяє доступу кожної дитини в Україні, незалежно від місця її проживання та соціального становища, до якісного навчання, а також реалізації власного потенціалу. Виконавча директорка проєкту Оксана Матіяш в ефірі «Ранок на Суспільному» зазначила, що третина всіх учнів в Україні, а це майже один 1 млн 200 тис. дітей, навчаються в селах. Ці діти відстають від своїх ровесників у місті в середньому на 2,5 року. Тому проєкт «Навчай для України» створено, щоб подолати цю нерівність. Цього року, як зазначає пані Оксана, надійшло 403 заявки на участь. Але відбір відбувається з певними умовами, тому не всі мають можливість долучитися.
Методика роботи. Учасник повинен мати диплом бакалавра, високі знання предмета, який викладатиме, та високу вмотивованість до роботи. Мета вчителя — не тільки розвивати дитячий потенціал, а й громаду: створювати гуртки, активізувати позакласну діяльність, організовувати соціальні проєкти. Перед початком роботи на місцях учасники проходять шеститижневе навчання, до того ж упродовж навчального року з учителем працює академічний ментор, який підтримує та супроводжує учасника. Програма також пропонує молодому вчителю здобути профільну освіту на магістратурі з педагогіки в університеті Грінченка. Щоб після закінчення програми учасник міг і далі займатися педагогічною діяльністю. Одним з успішних проєктів випускників програми є освітня ініціатива ЗНОвУ, яка допомагає дітям з тимчасово окупованих і прифронтових територій підготуватися до ЗНО та вступити в українські виші.
Пласт ———————–
Місія. Пласт — найбільша скаутська організація України, що об’єднує близько 10 тис. учасників різного віку. Метою Пласту є сприяти всебічному патріотичному вихованню на засадах християнської моралі, виховувати свідому, відповідальну молодь, повновартісних громадян країни, лідерів суспільства.
Методика навчання. Духовний, розумовий, фізичний, моральний розвиток досягається не в процесі класних занять, а під час гри. Пластова гра — практична організація суспільного життя. Вона навчає дисципліні ініціативності та виховує бажання долучитися до спільного творення добра. Учасниками Пласту були такі видатні особи, як Степан Бандера (голова ОУН), Катерина Зарицька (організаторка Українського Червоного Хреста), Борис Гудзяк (президент УКУ), Квітка Цісик (американська співачка), Катерина Вінницька (канадська кіноакторка). Феноменом Пласту є те, що він працює понад 100 років і в ньому виховувалися й виховуються інтелігенти та інтелектуали ХХ й ХХІ століть.
AIESEC ———————
Місія. AIESEC — найбільша молодіжна організація у світі, в якій беруть участь люди віком від 18 до 29 років. Її метою є підтримувати мир і реалізовувати людський потенціал за допомогою розвитку лідерських рис. Основною діяльністю програми є міжнародний обмін і стажування, а також організація форумів та соціальних проєктів.
Напрями для реалізації потенціалу. Щороку приблизно 500 людей вступають в AIESEC. У межах організації проєкту учасник може бути залученим до відділу customer experience — організації стажування для молоді; у sales команду, яка працює для встановлення партнерських відносин із компаніями; у marketing, де вивчають проблеми й потреби аудиторії та молоді. Є можливість долучитися до процесу створення івентів — від ідеї до реалізації. Загалом молода й мотивована людина може безплатно приєднатися до цієї організації й здобути величезний багаж досвіду та набути сильних навичок у нетворкінгу, тайм-менеджменті, стати адаптивною й самодисциплінованою, навчитися працювати в командній роботі та критично мислити. Засновником першого локального комітету AIESEC є Геннадій Чижиков, президент Торгово-промислової палати України, член ради директорів Генеральної асамблеї Європалати, почесний консул Франції. Випускниками були Андрій Піщаний (менеджер відділу маркетингу в Microsoft), Дмитро Машталір (співвласник маркетингового агентства «Ціль»). Також більшість колишніх учасників працюють на високих посадах в IT-компаніях, у сферах маркетингу й менеджмент та займаються бізнесом.