16–17 липня під Севастополем, на майданчику колишнього кар’єру біля гори Гасфорта неподалік стародавньої Балаклави, відбулося наймасштабніше на постсовєтському терені байк-шоу. Цього року, за підрахунками правоохоронців, відкриття дійства зібрало близько 50 тис. людей – 10 тис. байкерів, котрі приїхали на мотоциклах переважно з Росії, та 40 тис. гостей. Ініціаторами й організаторами заходу, як і раніше, виступив московський байк-клуб «Нічні вовки». 2009-го перше з організованих «Нічними вовками» байк-шоу було присвячене російському Чорноморському флоту, 2010-го – 65-річчю перемоги у війні, яку офіційні чинники України та Росії називають Великою Вітчизняною. Цього року лозунгом мото-акції стало «відродження єдності слов’янських народів».
На відкритті були вивішені лише російські державні та андріївські стяги; у юрмі хтось вимахував білоруським державним прапором (знаним у народі як «світанок над болотом»); жодного українського не було. І це при тому, що Севастопольська міськдержадміністрація, за інформацією ВВС, наполягала на рівній представленості прапорів України та Росії. Організатори відмовили. Попри це «ні» (тобто ігнорування самого факту, що захід проводиться на території Української держави), міліція з тризубами на кашкетах, яка фінансується коштом українських платників податків, стежила за порядком упродовж двох днів байк-шоу, а голова Севастопольскої міськдержадміністрації Володимир Яцуба від імені держави привітав тих, хто цю державу демонстративно зневажив.
А загалом чудова «слов’янська єдність», де відсутні національні стяги слов’янських народів (крім, ясна річ, «старшого брата»)…
Далі – більше.
На початку дійства з динаміків прозвучали уривки з так званого Плану Даллеса – недолуго склепаної ґебістської фальшивки, у якій від імені директора ЦРУ в 1950–1960-х роках говориться про дії задля знищення СРСР в ідеологічній війні. «Хамство и наглость, ложь и обман, пьянство и наркоманию, животный страх друг перед другом и беззастенчивость, предательство, национализм и вражду народов, прежде всего вражду и ненависть к русскому народу, – все это мы будем ловко и незаметно культивировать, все это расцветёт махровым цветом», – лунало біля підніжжя гори Гасфорта. Цей текст, який жодна твереза і психічно здорова людина ніколи не сприйме як написаний американським чиновником середини ХХ століття, до речі, вперше на початку 1990-х опублікував Борис Олійник. Хоча окремі фрагменти зі згаданого «плану» крутилися в обігу й раніше, їх використовували лектори-пропагандисти ЦК КПРС, відтак вони навіть увійшли до романів Юрія Дольд-Михайлика «У чорних лицарів» та Анатолія Іванова «Вечный зов». Від того, втім, істинності в цій шмарці не додалося, тож під Севастополем відбувся публічно-політичний антиамериканський демарш, ксенофобський за духом і стилем, який цілком підпадає під дію Кримінального кодексу.
Потім на розтягнутих над сценою великих екранах показали відео про занепад економіки після розпаду СРСР (взагалі-то він стався ще за брєжнєвських часів, коли совєтське «народне господарство» втратило здатність до розвитку, але той, хто почав натхненно брехати, навряд чи спиниться…) і про численні гуманітарні проблеми, які, мовляв, супроводжували розвал Союзу (знову-таки, хіба насправді все було не навпаки?).
А на додачу промені лазерів відтворили на екрані напис на банері, начебто розтягнутому сербськими футбольними уболівальниками над стадіоном під час матчу, на якому був присутній прем’єр-міністр Росії Владімір Путін: «Старший брат, поцілуй матінку і скажи їй, що ми достойні, що ми боремося і що ми будемо боротися. Скажи їй, що любимо її». Ага. Знову розраховано на п’яних і розумово відсталих, адже Сербія докладає всіх зусиль, щоб до кінця цього року остаточно вирішити питання про свій вступ до Євросоюзу… Але цікаво: невже ж організатори шоу вважали, що всі 50 тис. його учасників підпадають під зазначені категорії?
Мабуть, таки розраховували. Завітав же на шоу, перед тим одержавши ляпас, найвищий представник сумнозвісної «вертикалі влади» у місті Володимир Яцуба. Взяла ж участь у відверто імперсько-шовіністичному шоу балерина Анастасія Волочкова, яка на початку цього року зі скандалом полишила лави «Единой России». Виступив же «Ляпіс Трубецкой» – думаю, серед інших артистів були також начебто притомні люди. Але чи то грубі гроші, чи то бажання «розслабитися» біля моря чиїмось коштом, чи то втовкмачене з дитинства «почуття слов’янської єдності» в його імперсько-шовіністичному вигляді («Славянские ль ручьи сольются в русском море?») – не знаю, що саме, але щось спрацювало.
Проте мова зараз не про них. Бо ж навіть геніальний поет може бути політичним невігласом, тим більше музикант чи балерина. Йдеться про офіційних представників Української держави в Севастополі. Схоже, вони вже здали місто Росії і вирішили взяти участь у своєрідному кастингу перед новими господарями. Бо як не помилуватися з розмахом проведеною спецоперацією з перетворення десятків тисяч людей на слов’янсько-єдину отару?