Готуватися вже. Повідомлення в 21:36. Всю ніч готуватися? Як? Навколо переповнені безтурботними людьми ресторани, вулиці, площі. Вони цього ще не чули, бо не надто переймаються новинами. Або не вірять їм. В будь-якому випадку ще самі працівники і власники закладів не думали, що їх хтось щось до чогось зможе змусити. Хоча ми всі знали, що відбувається в Європі, але цей сценарій карантину здавався далеким і неможливим в місті, де ще не було на той час зафіксовано жодного випадку.
Читайте також: Іспанія проти COVID-19
Мабуть, це була безсонна ніч для представників малого і середнього бізнесу. Бо зранку, коли новини поширилися інтернетом, ТБ, газетами та «сарафанним радіо» скрізь відчувалася напруга і розгубленість. Люди питали одне одного «ну що ми робимо?», «чекаємо рішення», «а коли?». Після обіду рішення ухвалили і у деяких ще відчинених пабах був зайнятий один чи два столики. Власники намагалися якомога більше продати хоча б в останній день. Людей на площі Ринок і суміжних вулицях було катастрофічно мало і здавалося от вона…поведінка громадян з інстинктом самозбереження.
17 березня я очікувала побачити Львів таким же безлюдним, якими є нині й інші міста Європи. В деяких закладах скляні вітрини заліпили зсередини чорним целофаном. І кур’єрів доставки їжі стало втричі чи вчетверо більше. Але людей на вулицях було неймовірно багато. І транспорт переповнений і магазини. Щось не складалося…
Читайте також: Чеські хроніки Covid-19
Карантинні будні ставали все цікавішими, бо деякі заклади… повідкривались і відклеїли чорний целофан. В них дозволяється заходити по одному, а персонал (далеко не завжди!) в масках, з антисептиком і латексних рукавицях. Продають каву або їжу з собою. Касирка, що продає випічку на моїй вулиці, жалілась колегам, що «дважди із нацгвардії пріходілі», а вони: «но оні же нічого тєбє не могут зделать», і вона їм: «не могут, но постоянно приходят».
Карантинну діяльність в моєму місті добре характеризують слова одного народного депутата, які потім разом з його обличчям можна було побачити на білбордах: «Є два Львова!» ( контекст: один – для туристів, інший – для тих, хто під цю категорію не підпадає.)
Читайте також: Сто років виживання. Від яких вірусів постраждала Європа у XX та XXI століттях
Тож центр Львова справді порожній. Після того, як там закрили практично всі заклади, люди припинили збиратися у середмісті і перші дні ходили туди тільки пофотографуватися. А квартири, які зазвичай орендувалися щодобово – пустують (то ж значно зменшилася кількість населення). Львів туристичний дотримується карантину найкраще, але інший Львів… Той, що для львів’ян. Він створює зовсім інакше враження. Всі зупинки (в години пік) і магазини переповнені (лише частина продуктових лімітує кількість людей, що заходять). В парках люди ходять на пікніки і збираються тими ж групами по 5-10 людей, щоб випити пива і обговорити новини. Бабусі-колежанки обсідають лавиці. Батьки гуляють з дітьми. Свободолюбиві ( я не про партію, якщо що) галичани, доки їх не штрафують, вільні у своїх діях та думках. Але не всі. Така кількість кур’єрів їжі на вулицях свідчить про те, що чимало свідомих львів’ян залишаються вдома.
21 березня був зафіксований перший випадок захворювання коронавірусу у Львові. Андрій Садовий написав це в соцмережі ще до підтвердження МОЗ чи ЦГЗ і за хвилину після посту включався в прямий ефір телеканалів коментуючи інфопривід. Випадок захворювання у Львові теж виявився дуже інтеліґентним. За словами мера, лікар-стоматолог, який прилетів з Німеччини, сам здав аналізи, бо знав, що він у групі ризику. Мало того, він навіть самоізолювався. «Це приклад відповідального суспільства» – пишаючись говорить в прямих ефірах Садовий.
У будь-якому випадку, якщо вам розповідають про порожнє місто Львів і поодиноких перехожих в масках, знайте, що це просто гарна картинка для ілюстрування «відповідального суспільства» чи «активної діяльності влади». Просто є два Львова…