Щонайменше половину тих, хто вважається полоненим на Донбасі, на жаль, слід шукати серед загиблих. Причому кілька з них навіть давно ідентифіковані за ДНК, але досі вважаються «тимчасово не встановленими захисниками України». Про це в матеріалі для «Тижня» пише експерт, військовий історик Ярослав Тинченко.
За його словами, така ситуація склалася через недопрацювання слідчих органів, а також через те, що є родини (і їх чимало), які вперто не хочуть здавати ДНК, бо вважають, що їм буцімто почнуть нав’язувати інше, невідомо чиє тіло загиблого. У той самий час тіла їхніх близьких можуть бути поховані десь у Старобільську (як у випадку зі зниклими безвісти 5 вересня 2014 року бійцями 80-ї бригади) або Дніпрі чи Запоріжжі (приміром, іловайці). Трапляються й інші випадки, які слідчі органи могли б розплутати ще півтора року тому.
Водночас Тинченко зазначає, на сьогодні достеменно відомо лише про 25–30 бранців (поіменно), які утримуються на підконтрольній сепаратистам території. Двоє з них були взяті в полон днями в зоні АТО. Інші переважно захоплені впродовж 2015 року. Полонених за 2014-й, крім одного, у сепаратистів, за їхніми даними, немає.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»