Італію вважають непростим партнером Києва через її історичну прихильність до Москви та потужну мережу кремлівських агентів впливу на Апеннінах. Які головні виклики постали перед вами за рік на посаді посла в Римі?
— Це був рік не тільки активної роботи в напрямі збереження та посилення підтримки України з боку Італії, розбудови двосторонніх відносин, нарощування економічної співпраці, а й викликів, що принесла із собою пандемія COVID-19. Однак мені приємно, що цей рік був результативним.
Назву лише кілька ключових подій: після тривалої перерви провели ІХ засідання Українсько-Італійської Ради з економічного, промислового та фінансового співробітництва, а в червні 2021 Україну після довгої паузи відвідав міністр закордонних справ Луїджі Ді Майо. Крім цього, підписали низку двосторонніх документів та започаткували перспективні бізнес-проєкти.
Ну і, звісно, я надзвичайно радий тому, що в судовій справі Віталія Марківа поставлено остаточну крапку. Це перемога не лише Віталія, а й усієї України.
Читайте також: Макрон відвідає Київ у найближчий вівторок, а днем раніше буде з візитом у Москві
Тепер у Неаполі новий бранець — Євген Лавренчук, затриманий 17 грудня 2021 за запитом Росії. Яка дипломатична робота ведеться для звільнення режисера?
— Безумовно, мені шкода, що ми говоримо про ще одну політично вмотивовану справу, порушену проти громадянина нашої держави. Разом із тим сьогодні маємо позитивні зрушення. Завдяки професійній та злагодженій роботі наших дипломатів пану Лавренчуку змінили запобіжний захід з утримання під вартою у в’язниці «Поджореале», що в Неаполі, на домашній арешт.
Весь цей час наші консули та адвокати у співпраці з італійськими правоохоронцями робили все можливе задля з’ясування причин затримання режисера та забезпечували незмінний захист його законних інтересів. Щиро сподіваюся, що в найближчому часі в цій неоднозначній історії буде поставлено крапку.
До гарячих міжнародних подій. Попри задеклароване посилення євроатлантичного вектора зовнішньої політики кабінету Маріо Драґі, італійські посадовці лише зовсім нещодавно почали публічно висловлюватися щодо нинішнього загострення Заходу з Росією. Та Рим більше схильний залишатися на позиції пасивного спостерігача. Як ви оцінюєте ситуацію та роль самого Драґі в цій міжнародній кризі? З італійцями можна говорити про пряму військову підтримку Україні?
— Незалежно від того, які політичні сили приходять до влади в Італії, ми продовжуємо співробітництво з країною за всіма можливими напрямами протягом багатьох років. Підтвердження цього — динамічний розвиток діалогу між Києвом та Римом.
З урядом Маріо Драґі ця співпраця успішно продовжується. Відповідно, не можу погодитися з вашою тезою стосовно його ролі як пасивного спостерігача. Щодня ми читаємо новини про те, як ситуацію на українсько-російському кордоні італійські високопосадовці обговорюють зі своїми партнерами, насамперед із США, ФРН, Францією, Великою Британією та багатьма іншими. Днями відбулася спільна відеоконференція лідерів Італії, США, Великої Британії, Німеччини, Франції, Польщі, ЄС та НАТО задля узгодження спільних позицій у контексті зростальної загрози агресії з боку Росії.
Італія незмінно підтримує суверенітет і територіальну цілісність України, щорічно стає співавторкою низки резолюцій Генасамблеї ООН щодо ситуації в Криму, є учасницею Кримської платформи, регулярно надає допомогу на гуманітарні проєкти на Донбасі, підтримує виділення Україні фінансування в межах Європейського фонду миру тощо.
Наразі позиція Італії щодо України та Росії повністю збігається з ключовими партнерами в НАТО та ЄС. Ми можемо подякувати уряду Італії за підтримку та запевняю, що сьогодні не існує тем, які б ми не могли обговорювати з Римом.
Міністр Дмитро Кулеба сказав без уточнення, що «Україна приєднається до НАТО, коли три столиці країн Альянсу змінять погляд на відносини з Україною, нарешті почавши сприймати Україну як незалежну й самостійну державу, а не як додаток до Росії». На вашу думку, у цій трійці йдеться і про Рим? Чи змінюються настрої італійської політичної еліти щодо євроінтеграційних прагнень Києва, чи вона не зважає на наявну кризу й далі прагне розвивати відносини з Україною на відстані, без членства в ЄС і НАТО?
— Італія підтримує територіальну цілісність України — це головне. Крім цього, міністр закордонних справ Луїджі Ді Майо під час візиту до Києва в червні минулого року офіційно заявив, що Рим незмінно підтримує європейські прагнення України, й наразі в нас немає жодних підстав говорити про відсутність підтримки нашої держави з боку політичної еліти Італії в питаннях нашого європейського майбутнього.
Читайте також: «Є від чого відштовхнутися». Як у Франції оцінюють підсумки зустрічі Нормандської четвірки
Хотів би також зазначити, що італійське зовнішньополітичне керівництво традиційно позитивно ставиться як до розширення співпраці з наявними партнерами, так і до залучення нових союзників до співробітництва в межах НАТО, насамперед у контексті пропозицій участі в міжнародних місіях. Україна та Італія на постійній основі беруть участь у спільних навчаннях у межах Альянсу. Наприклад, наприкінці 2020 року українські військовослужбовці брали участь у навчаннях НАТО на території Італії та Німеччини. Зі свого боку італійські військовослужбовці восени минулого року взяли участь у стратегічних командно-штабних навчаннях «Об’єднані зусилля — 2021» в Україні. Український миротворчий персонал тривалий час перебував у складі італійського контингенту тренувально-дорадчої місії Альянсу в Афганістані. Також вагомою подією минулого року стала підтримка Італії у включенні України до Центру кіберзахисту НАТО.
Однією з антиукраїнських політичних сил у країні вважається ультраправа партія «Північна Ліга» з лідером Маттео Сальвіні. Ця політична сила має тісні зв’язки з кремлівською партією «Единая Россия». Кілька років тому Сальвіні відмовлявся від контактів з українськими дипломатами, але днями його дзвінок до нашого посольства став несподіванкою. Які нині відносини з «легістами»?
— Що стосується посольства, то ми успішно співпрацюємо з усіма політичними силами, які представлені в парламенті, й «Ліга» не є винятком. Тим паче, згідно з останніми опитуваннями, ця політична сила залишається серед найпопулярніших партій Італії.
25 січня 2022 року я мав телефонну розмову з Маттео Сальвіні. Він висловив повну підтримку й солідарність з Україною в цей складний і напружений період, а також готовність долучитися до ініціатив, спрямованих на нормалізацію ситуації на українсько-російському кордоні. Як бачите, маємо досить продуктивний та конструктивний діалог із «Лігою».
Посольству доводиться протидіяти потужній дезінформаційній кампанії Росії в Італії, спростовувати упереджені публікації в медіа, сюжети телеканалів. Як організована робота дипломатичного представництва в контексті інформаційної політики?
— Не секрет, що в Італії переважають проросійські настрої, і це відчувається на всіх рівнях. Медіа — не виняток, однак наші зусилля всебічно направлені на те, щоб чутливі для нашої держави питання рефренами звучали в італійському інформаційному просторі саме з проукраїнської позиції та з донесенням коректної інформації та стовідсоткових фактів.
Буквально кілька тижнів тому на одному з провідних італійських державних каналів ми виявили сюжет, у якому події на Сході України інтерпретували виключно з погляду пропагандистів Кремля та на основі інтерв’ю з людьми, які повторювали відомі російські кліше. Закономірною реакцією став мій лист керівництву медіа щодо неприпустимості трансляції подібних сюжетів, що формують хибний образ нашої держави широкому загалу, та із закликом доносити інформацію про російську агресію проти України виключно на основі об’єктивних джерел та перевірених фактів.
Ми ініціювали проведення міжнародних конференцій у Палаті депутатів, Сенаті та Інституті міжнародних справ Італійської Республіки із залученням політичних діячів, провідних експертів, представників журналістських та наукових кіл.
На регулярній основі посольство проводить інформаційні кампанії в соцмережах, щоб донести правдиву інформацію про перебіг сучасних політичних подій у нашій країні та розвінчувати закоренілі міфи про Україну. Сьогодні маємо просто разючий зворотний зв’язок: мультинаціональна спільнота наших дописувачів у соцмережах, а це понад 25 тис. осіб, реагує неабиякою активністю та підтримкою (репостами, коментарями), що однозначно свідчить про необхідність проводити подібні кампанії.
Чи намагалися ви особисто з’ясовувати питання з існуванням у країні «центрів ДНР» та їхнього можливого закриття?
— Звичайно, тема існування в Італії так званих центрів ДНР дуже болісна для нас. Водночас хочу одразу сказати, що заснування цих «центрів» — ніщо інше, як чергова провокація проти України за участі окремих італійських громадян та за сценарієм кремлівського режиму.
За результатами звернення посольства до МЗС Італії та інших органів державної влади італійська сторона запевнила, що згадані асоціації не є представництвами, відділеннями, філіями або іншими формами іноземних суб’єктів на території країни, а отже, Італія їх не визнає. Термін «представництво» присутнє лише в назві громадського об’єднання, яке ні за юридичними, ні за фізичними ознаками не має функцій представництва іноземного суб’єкта, у той час як італійським законодавством не передбачено жодних обмежень щодо назв громадських асоціацій, за винятком офіційно визнаних на міжнародному рівні терористичних організацій!
Ініціатори створення цих громадських об’єднань — політики або громадські діячі регіонального рівня з відвертими проросійськими та євроскептичними поглядами. Вони належать до політичних сил правої чи ультраправої ідеології. Щодо згаданих «діячів» рішеннями компетентних органів України введено відповідні санкції. Діяльність цих утворень малоактивна та майже непомітна.
Щодо двосторонньої співпраці, яка сфера найбільш успішна та результативна?
— Без сумніву, торговельно-економічне співробітництво України та Італії — один із флагманів нашої двосторонньої взаємодії. Сьогодні Італія — шостий торговельний партнер України серед країн світу за обсягом торгівлі товарами (після Китаю, Польщі, РФ, Німеччини та Туреччини), а також третій партнер у ЄС (після Польщі та Німеччини). Визначне також те, що Італія — четвертий у світі (в ЄС — другий після Польщі) напрямок постачання українського експорту.
Це з року в рік створює значне позитивне для України сальдо в торгівлі з цією країною. Так, показник за минулий рік становив близько $800 млн. А це означає значні валютні надходження до української економіки та робочі місця для українців. Варто зазначити, що двостороння торгівля з Італією у 2021 році подолала негативний вплив світової економічної кризи, пов’язаної з епідемією COVID-19, і далі демонструє значні темпи зростання.
Водночас ми не забуваємо й про «м’яку силу» культурної дипломатії та її здатність формувати критично важливий для нашої держави позитивний імідж в італійському культурному просторі.
2021-й став роком фурору українського кінематографа в Італії. Вперше за 30 років незалежності українська кінострічка «Відблиск» Валентина Васяновича була представлена в основній програмі 78-гo Венеційського кінофестивалю. У межах конкурсної програми «Горизонти» були заявлені ще дві українські картини — «Носоріг» Олега Сенцова та «Цензорка» Петера Керекеша. Останню відзначили нагородою за найкращий сценарій. Ще один український фільм — «Мати Апостолів» режисера Зази Буадзе — став тріумфатором італійського Terni Film Festival, отримавши відразу чотири нагороди.
Для підтримки зацікавленості італійської спільноти до креативних індустрій України в грудні минулого року посольство ініціювало проведення «Днів української аудіовізуальної індустрії в Римі» та «Днів українського кіно в Римі», і ми плануємо їх повторити й цьогоріч.
Водночас українське візуальне мистецтво користується не меншою популярністю в Італії. Українські митці просто «підірвали» тогорічну артвиставку «Roma Arte in Nuvola» своєю креативністю та оригінальністю. Наші талановиті графіки та ілюстратори вразили наповал як відвідувачів, так і міжнародних експертів на виставці «Eyes On Ukraine», що проходила в Турині.
Науковиця Джованна Броджі на церемонії відкриття пам’ятника Тарасу Шевченку у Флоренції торік нагадала про нагальність активації програм освітніх обмінів, відкриття кафедр італійської мови в українських вишах і навпаки, що буде вкрай важливо для підготовки італійських перекладачів. Наскільки це реально, зважаючи на складну ситуацію з фінансуванням культурних програм як в Україні, так і в Італії?
— Наскільки мені відомо, італійська мова представлена майже у всіх закладах вищої освіти України, що мають кафедри чи навіть окремі інститути філології. Це як Київський національний університет імені Тараса Шевченка, так і Київський національний лінгвістичний університет, Львівський національний університет імені Івана Франка, Національний університет імені Бориса Грінченка та десятки інших університетів країни.
Безумовно, Італія заохочує наших студентів вивчати мову, відкриваючи численні центри італійської мови й культури в найбільших містах України та надаючи гранти іноземним студентам. Однак вони користуються зовсім іншими фінансовими ресурсами, виділеними урядом на освітні проєкти. Тут ми маємо абсолютно асиметричний економічний фактор.
Ситуація щодо викладання українознавчих дисциплін у закладах вищої освіти Італії дещо інша з огляду на установлену практику фінансування викладання іноземних мов та літератури (окрім англійської) у ЗВО Італії відповідними іноземними державами, які зацікавленні в просуванні в країні своєї мови, літератури та загалом культури.
Читайте також: Ефект метелика. Хто й навіщо хоче перетворити сучасний світопорядок на хаос
Що ж стосується програм освітніх обмінів, відповідно до Закону України «Про вищу освіту», діяльність ЗВО України здійснюється на принципах автономії та самоврядування, що дозволяє їм самостійно визначати пріоритети академічного співробітництва та укладати в разі необхідності та зацікавленості відповідні прямі угоди. Так, станом нині між українськими та італійськими закладами освіти та науково-дослідними центрами укладено близько 50 угод про співробітництво в різних галузях знань.
Питання створення Українського культурного центру в Італії давно на часі, але досі такого закладу в країні немає. Які основні причини, на вашу думку? Чи жевріють позитивні перспективи в цьому питанні?
— Для нашого посольства питання створення Українського культурного центру в Італії завжди було і є на часі. Стосовно діяльності ДУ «Український інститут» при МЗС хочу зазначити, що, згідно з окресленою Стратегією Інституту на 2020–2024 роки, чітко визначено необхідність мати представництва в іноземних країнах. Це критично важливо з огляду на можливість повномасштабно налагоджувати прямі зв’язки із закордонними культурними інституціями, сприяти експорту українського культурного продукту на європейський ринок та підтримувати діяльність вітчизняних студій за кордоном.
Як я вже зазначав, нам важливо уникнути фрагментарного звучання України. Наша присутність має бути фаховою, точковою та перманентною, адже культура — саме той унікальний інструмент публічної дипломатії, який пропонує альтернативу наявним негативним наративам та інформаційним атакам, що нині існують довкола нашої держави. Український інститут має відігравати роль не медіатора, а повноцінного учасника двосторонніх відносин та креативного центру всіх майбутніх культурних програм.
За останні 30 років українська громада в Італії кількісно та якісно дуже змінилася. Про яку кількість українців говоримо нині офіційно й неофіційно? Які головні проблеми постають перед вихідцями з України тепер, особливо в час пандемічної кризи?
— За офіційними даними Міністерства праці та соціальної політики Італії, на території країни перебуває близько 230 тис. громадян України (за неофіційними — понад 500 тис.), що становить четверту за величиною громаду з нерезидентів ЄС.
Докладаємо максимальних зусиль задля мінімізації негативних наслідків для наших співгромадян уже після кількох хвиль коронавірусу, особливо в контексті запровадження як Україною, так і Італією низки карантинних обмежень.
Можу запевнити, що жодному з ключових питань захисту законних прав та інтересів громадян України пандемія не стане на заваді. Люди — наш пріоритет. Наші консульські установи (як-от консульський відділ при посольстві в Римі, ГКУ в Мілані, ГКУ в Неаполі) працюють у цілодобовому режимі для надання безперебійної допомоги громадянам. Зараз ми активно працюємо над цифровізацією процесів та оптимізацією надання деяких послуг для ще більшої зручності заявників. Упевнений, що доступ до оновлених якісних сервісів стане дієвим інструментом та суттєвим проривом у налагодженні роботи у сфері консульських послуг в Італії.
Для наших громадян проблематичним було питання пенсійного забезпечення після досвіду мігрантської роботи. Якою є нинішня ситуація?
— Справді питання пенсійного забезпечення дуже непросте, адже йдеться про той аспект, де немає паритетних умов через те, що в Україні просто немає італійських громадян похилого віку, які б тривалий час працювали в нашій країні, залишилися на постійне проживання та вимагали українських пенсій. Водночас українських громадян в Італії, які опинились у таких умовах, десятки тисяч.
Хочу відзначити, що українські громадяни, які легально працювали в Італії та досягли пенсійного віку, отримають пенсійні виплати, й тут ніякої дискримінації ми не маємо. Звичайно, є питання щодо громадян, які пропрацювали в Італії певний термін, повернулися додому й прагнуть отримати відповідні сплачені зі своїх доходів соціальні внески. Це бажання зрозуміле, і щодо нього ми ведемо складний діалог з італійською владою. Зокрема, я вже мав кілька зустрічей у Міністерстві соціальної політики. Нині перебуває питання знаходиться в роботі. Очікуються експертні консультації.
Наскільки активний громадський український рух на Апеннінах? Які дані щодо кількості асоціацій на півострові та чим вони займаються?
— В Італії одна з найбільших за своєю чисельністю громада українців — проактивна, завзята та небайдужа. Це й студенти, які приїхали здобувати європейську освіту, й експерти, які працюють за контрактами, і безумовно, громадяни України, які приїхали в пошуках кращої долі. Таке розпорошення однозначно обумовило проблеми структурування української громади та її ключові суспільні запити.
За наявною в посольстві інформацією, на території Італії зареєстровано близько сотні aсоціацій українських громад, які діють відповідно до статутів, затверджених місцевою владою, та здійснюють культурну, освітню, релігійну й гуманітарну діяльність.
У 2021 році посольство та генконсульства в Мілані й Неаполі втілили низку культурних проєктів у співпраці з українськими асоціаціями. Це був і міжнародний конкурс дитячого малюнка «Писанка для Папи: від дітей України Папі Римському Франциску», і художня виставка дитячої творчості в Римі, Флоренції, Неаполі та Помпеях, і мультимедійна виставка «Kyiv Review» італійського фотографа Енцо Делль’Акви в Мілані та українського художника Івана Турецького в Кастільйоне-Олона, і майстер-клас із традиційного вишивання у Флоренції, і організування свята «Першого дзвоника» в Казерті для української малечі.
Символічно в День Незалежності України в місті Кастель-Ґандольфо разом з асоціацією Ucraina-CreAttiva ми відкрили першу в Італії «Школу писанкарства». Вона стала центром збереження української культури та традицій. До речі, на цей рік у нас заплановано ще й відкриття однойменного музею.
Посольство також активно співпрацює з центрами українських шкіл на території Італії. Надаємо їм фінансову підтримку та сприяємо забезпеченню українськими підручниками та книжками, що, безумовно, є важливим фактором підтримки та збереження розвитку нашої мови за кордоном.
Який аспект України є елементом позитивного національного бренду в Італії, що вдається приємно та легко просувати на дипломатичному рівні?
— Для мене бренд «Україна» — це симбіоз національної ідеї, культурної спадщини, нашої історії та споконвічної системи цінностей. Тут я можу з упевненістю сказати, що Україна як самостійний бренд досить впізнавана на міжнародній арені в багатьох напрямах: мистецтво, література, кіно, туризм, спорт, сучасні інноваційні технології тощо.
Зараз наші зусилля всебічно направлені на те, щоб Україна звучала голосніше та яскравіше в інформаційному просторі Італії. Умовно я б розділив наші меседжі для закордонної аудиторії на три основні наративи: донесення інформації щодо інвестиційної привабливості нашої держави, промоція міжнародного туризму та останні досягнення українських творчих індустрій.
Україна з її унікальною природою, прогресивністю, інвестиційною привабливістю, а також з інтелектуальним та креативним складниками неодмінно має стати одним із ключових центрів на економічній, політичній та культурній мапі світу сьогодення.
————————-
Ярослав Мельник. Народився в 1980 році в місті Дубровиця Рівненської області. У 2002-му закінчив Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а у 2012-му здобув диплом економіста в Національному університеті водного господарства та природокористування. У 1998–2000 роках працював перекладачем у ДП «Універсальне агентство з продажу перевезень». У 2001–2002-му був директором департаменту майнового страхування у ТДВ «Київське страхове товариство». У 2002–2008 роках — заступник керівника Протоколу Прем’єр-міністра України. У 2008–2010-му — заступник керівника торговельно-економічної місії в складі Посольства України в Італії з місцем розташування при ГКУ в Мілані. У 2010–2020 роках очолював Департамент з питань Державного протоколу та Церемоніалу Офісу Президента України. З вересня 2020-го — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Італії. За сумісництвом — Посол України в Республіках Мальта та Сан-Марино і Постійний представник України при ФАО.