Завершився міжнародний архітектурний конкурс за підтримки президента на найкращий проект комплексу «Мистецький Арсенал». Змагання проводила німецька фірма Phase eins. Конкурс був першим прецедентом міжнародної інтервенції в «залежану» українську архітектуру, яка не змогла якісно стрибнути вперед навіть під час недавнього будівельного буму, – і це вже успіх.
Конкурс проводили в умовах жорсткої конфронтації. За його умовами, треба було запроектувати Центр музики, Музей сучасного мистецтва, Кіноцентр, Центр творчих індустрій, Реставраційний центр, Центр доставки мистецьких об’єктів, адмінкорпус та комерційні об’єкти: готель, апартаменти, паркінг. Національна спілка архітекторів заперечувала проти надто щільної забудови ділянки з охоронним статусом довкола об’єктів зі списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО – Києво-Печерської лаври і старим Арсеналом, де за рік ще й має відкритися музей, який не був предметом конкурсу. Керівництво ж «Мистецького Арсеналу» у відповідь звинуватило Спілку архітекторів у лобіюванні певних інтересів.
Отож завдання конкурсу було непростим: втиснути багато споруд у відносно малу ділянку й при цьому дотриматися суворих обмежень із занурення в землю та висотності будівель. Українські архітектори залишилися позаду після першого туру, в якому змагався 21 учасник із 15 країн. Перемогло японське проектне бюро Арати Ісодзакі. Ісодзакі – один із «зіркових» архітекторів світу. З-поміж його робіт – низка знакових споруд: музеї в США і Японії, олімпійські об’єкти в Барселоні й Турині, будівля концерну «Даймлер» на Потсдамер-плац у Берліні. Втім, у цьому проекті славетний японець виступає лише як бренд: проект від його імені як незалежний співавтор презентував поляк Кшиштоф Інгарден, котрий свого часу співпрацював з Ісодзакі під час будівництва японського культурного центру в Кракові.
Міжнародний досвід та професіоналізм допомогли фіналістам вирішити складні питання лише в межах ділянки проектування. Однак залишилася нерозв’язаною транспортна проблема: вже сьогодні бракує місць для автобусів і автомобілів біля монастиря й музеїв, інтенсивний рух вулицею Мазепи не дає пішоходам вільно перейти з Лаври до «Мистецького Арсеналу». Директор Phase eins Бенджамін Хосбах навіть не виключає можливості дискусії з органами влади, які відповідають за історичну спадщину, щодо будівництва комплексу саме на цьому місці.
До того ж невідомо, як за сучасної економічної ситуації буде посуватися будівництво. За словами члена журі, керівника Держуправління справами Ігоря Тарасюка, перспектива реалізації проекту – 5–10 років. Але проведення відкритого конкурсу з незаангажованим міжнародним журі та поява проектних пропозицій архітекторів світового рівня для Києва – добрий знак. Він дає надію на те, що українська архітектура поволі долучиться до світового мейнстриму. Це означає, що будівлі стануть сучаснішими, а якість нашого життя – вищою.