«Російські політики свої основні зусилля спрямовують на те, щоб впливати на прийняття політичних рішень цими країнами шляхом поєднання дипломатичного тиску, особистих і професійних контактів, економічних «пряників», енергетичного «гачка», а інколи й відвертого шантажу або підкупу», – пише Бугайські.
Він додає, що деякі держави Центрально-Східної Європи також забезпечують Росії канал проникнення в ЄС і НАТО через економіку, політику та розвідку.
«Регулярні повідомлення з Угорщини, Словаччини, Болгарії та інших країн Центрально-Східної Європи свідчать, що давні мережі «старих товаришів» і далі працюють – радше на основі фінансових або особистих приятельських зв’язків, аніж якихось ідеологічних або політичних переконань», – відзначає експерт.
Він додає, що кілька посткомуністичних соціалістичних і соціал-демократичних партій у країнах регіону, в яких зосередилося чимало колишніх «товаришів», створили найсприятливіші можливості для російської інфільтрації: «Словаччина і Болгарія – яскраві приклади держав, де ліві партії були відкритішими до ініціатив російського бізнесу».
Більше про це читайте у статті «Новий виклик Кремля» у № 42 «Українського Тижня».