Попри принизливий результат у першому турі виборів, Віктор Ющенко має привід для маленьких радощів: його кампанія проти Тимошенко дала значні плоди.
У західному форпості помаранчевих – Івано-Франківській, Тернопільській, Львівській областях – Юлію Тимошенко підтримало вдвічі менше людей, ніж Ющенка п’ять років тому. Наприклад, у 2004-му на Івано-Франківщині за Ющенка проголосувало 89,03%, у 2010-му за Тимошенко – 38,98%, на Тернопільщині – відповідно 87,52 і 35,67%, на Львівщині – 87,25 і 34,7%. При цьому Віктора Януковича пустили в помаранчевий електорат – лідер ПР поліпшив свій результат на Тернопільщині з 5,51% у 2004-му до 9,82% (!) у 2010-му, на Івано-Франківщині – з 4,47 до 5,11% (див. тут). На Закарпатті за Януковича цього разу взагалі проголосувало найбільше виборців (29,65%), тоді як у 2004-му тут його випередив Ющенко. На Сході ж та Півдні Тимошенко практично не здобула нових симпатиків.
Про дезорієнтацію виборців свідчать третє і четверте місця у президентських перегонах Сергія Тігіпка й Арсенія Яценюка. Золотий комсомольський хлопчик, старанний учень Коломойського, гнучке коліщатко в системі Кучми і керівник штабу фальсифікаторів зразка 2004 року Сергій Тігіпко зумів завдяки вдалим PR-технологіям підкупити серця аж 13% виборців в обгортці «нового обличчя». Факт успіху Тігіпка і Яценюка є мірилом некритичності та маніпульованості українського суспільства, для якого історія з Черновецьким не стала уроком.
Ситуація перед другим туром виглядає досить оптимістично для Януковича. Унаслідок кволості центральної влади, а часом і відвертого потурання регіональним баронам, протягом останніх п’яти років ПР зберегла монопольну владу над Сходом та Півднем країни. І можна не сумніватися, що в другому турі оптимальний результат для Януковича в цих регіонах буде забезпечено правдами й неправдами. В деяких областях лідер ПР уже в першому турі поліпшив свій результат порівняно з третім туром виборів-2004. Вочевидь, перед другим туром Тігіпко і Яценюк як бізнесмени від політики демонструватимуть нейтралітет (таким чином додаючи частину голосів Вікторові Федоровичу), адже лише президентство Януковича гарантує швидкі позачергові вибори до парламенту. Тоді реальну владу у вигляді фракцій Тігіпка і Яценюка у ВР можна буде конвертувати в реальні грошові потоки – Федоровичу ой як буде потрібна конституційна більшість для втілення деяких пунктів своєї програми. Друга державна мова, наприклад, може забезпечити перегляд газових угод на користь окремих учасників процесу.
Трагічно, що вирішальним чинником у перемозі Януковича може стати ірраціональна поведінка окремої категорії патріотично налаштованих громадян. Останні події засвідчили: є чимало людей, для яких патріотична поза важливіша за патріотичну поведінку. Незрозуміло, чому частина фанатичних симпатиків Ющенка не помічають, наприклад, що Тимошенко (на відміну від Яценюка, про Тігіпка й мови немає) підкреслено користується державною мовою практично в усіх офіційних ситуаціях.Чому патріоти не помітили постанови Кабміну про обов’язкове вживання української мови вчителями на перервах? Невже погано, що політик послуговується державною мовою і це приймається всією країною як норма без жодного протистояння? Чи не так само спокійно потрібно провадити державницьку політику в усій гуманітарній та інформаційній сфері? Що головне – шум чи результат?