За минулі роки всі звикли: якщо хтось в Україні намагається йти всупереч волі «Межигірського господаря», то негайно на нього починають полювання прокуратура, судді, податківці, ДАІ, «Беркут» і «тітушки». Ну, а про банальну міліцію навіть і згадувати не варто.
В результаті спокійного життя свавільник не має і не матиме доти, доки не схилить голову перед «самим» (і то не завжди допоможе). Є, звісно, несамовиті опозиціонери, журналісти та громадські діячі, котрі не зважають на звичаї донецьких фавел, перенесені до стольного Києва, але їх не надто багато і вони завжди «під пресом». Он навіть найкращий боксер світу початку ХХІ століття Віталій Кличко не витримав і публічно поскаржився на цей пресинг…А тим часом, поки Кличкові не дають вільно дихати, просто-таки на очах столичних мешканців розвивається дивовижне дійство.
Минулого місяця керівництво Компартії України заявило, що збирається ініціювати референдум за народною ініціативою стосовно вступу до Митного союзу. Мовляв, нічого вирішувати за народ – нехай народ сам вирішує.
У відповідь 2 вересня Окружний адміністративний суд Києва забороняє КПУ організовувати і проводити збори громадян для призначення всеукраїнського референдуму щодо вступу України до Митного союзу.
Ця постанова була ухвалена з метою забезпечення адміністративного позову Європейської партії України до КПУ. Іншою постановою суд відкрив провадження у зазначеній справі і призначив попереднє судове засідання на 13 вересня, яке відбудеться в приміщенні Окружного адміністративного суду. Суд також заборонив Центральній виборчій комісії направляти своїх представників на збори громадян України з проведення всеукраїнського референдуму щодо вступу України до Митного союзу, заплановані на 8 вересня.
Але 8 вересня комуністи – попри судову заборону – все ж проводять збори у Києві на стадіоні «Спартак». Номінально вони наче обходять рішення суду – адже оголошені збори на підтримку референдуму про приєднання до Євразійського економічного співтовариства. Але формулювання запитання, яке КПУ пропонує винести на референдум і яке підтримали понад 2,5 тисячі присутніх (за словами організаторів) громадян України, говорить зовсім про інше: «Чи підтримуєте ви приєднання України до Митного союзу Республіки Білорусь, Республіки Казахстан і Російської Федерації?».
Читайте також: Як проросійські сили компрометують Путіна
Інакше кажучи, чхали комуністи на судові заборони. Влада – анічичирк. А на додачу на збори не були допущені журналісти більш-менш незалежних… ні, не від КПУ, а від чинної влади ЗМІ: 5-го каналу, ТВі, ТРК «Ера», Радіо «Свобода», газети «День», «Громадського радіо» і «Громадського телебачення». І державного виконавця, котрий приніс рішення суду на стадіон не допустили.
Ба більше: на зборах – знов-таки, всупереч судовій постанові – був присутній член ЦВК Юрій Донченко. Щоправда, він заявив журналістам і громадським активістам, що був на стадіоні «Спартак» як фізична особа, а не посадовець: «Як фізична особа яка хоче для себе у подальшому прийняти рішення з цих питань і бути об’єктивною. Я сьогодні сподівався подивитися». Але чогось ця «фізична особа» аж ніяк не зреагувала на оголошену на весь стадіон лідером КПУ Петром Симоненком інформацію (чи дезінформацію?), що, мовляв, на зборах присутній (увага!) член ЦВК Донченко. Якщо твоє ім’я використовують у відверто провокаційних цілях – щоб створити в учасників зборів враження, що все відбувається за законом і з відома ЦВК, – то або вийди до мікрофону і заяви про це всьому загалу, або покинь збори. Але…
Але все відбувалося так, наче влада у стольному Києві цього дня перебувала у руках КПУ та «Украинского выбора», який краєчком (емблемою і банером про «владу народу») засвітився-таки на стадіоні «Спартак».
Читайте також: Комуністичне свято за закритими воротами
Що ж сталося? Де літали цього дня «беркути», «грифони», «соколи» та інша крилата гвардія? Що поробляла Генпрокуратура й особисто Ренат Кузьмин, фахівець з оперативного реагування на дії опозиціонерів? І невже СБУ не знала, яке питання комуністи виноситимуть на референдум?
Версію про те, що, мовляв, КПУ збунтувалася проти олігархічної влади та вчинила акцію самочинно, слід відкинути апріорі – не для того комуністи цю владу ретельно розбудовували, беручи участь у формальних і неформальних коаліціях з Партією регіонів, щоби йти проти своїх благодійників. Версія про те, що КПУ перекинулася під омофор В.В.Путіна і тепер діє у тісному союзі з «Украинским выбором», теж не виглядає надто вірогідною – Путін далеко, а Генпрокуратура України поруч. Куди більш умотивованими виглядають три інші версії – 1) що частина нинішньої «партії влади», включно з деякими високопосадовцями, пішла проти «Межигірського господаря» та іншої частини цієї партії; 2) що сам цей «господар» дав команду готувати такий собі «запасний варіант» на випадок, якщо не вдасться вибити з Євросоюзу все, що йому потрібно; 3) що адміністрація Януковича вирішила погратися з європейцями і трохи пошантажувати їх – підписуйте угоду і швиденько її ратифікуйте, бо бачите, що у нас робиться, ми мусимо показати народові реальні здобутки від євроінтеграції! При цьому другий і третій варіанти не надто суперечать один одному – не пройде один, можна запустити інший.
Якщо й справді частина можновладців збунтувалася проти «хазяїна», то про це скоро стане відомо – навряд чи з публічних заяв, а зі звичного для цієї публіки «вовтузіння бульдогів під килимом». Хтось утратить керівну посаду, хтось терміново захворіє, когось спіткає автомобільна аварія, а на когось «наїде» Мінздох, себто податкова з тотальними довготривалими перевірками. Одним словом, чи реалізується цей варіант, ми всі швидко побачимо.
Складніша справа з другим і третім варіантами. До певного часу розрізнити їх буде непросто, якщо взагалі можливо. Бо ж, з одного боку, ЦВК у семиденний строк після проведення зборів має або прийняти документи зборів, або відмовити у цьому. У разі, якщо документи будуть прийняті, ЦВК має у п’ятиденний строк зареєструвати ініціативну групу – і вперед, збирайте підписи, рухаємося до референдуму. З іншого боку, у разі відмови ЦВК прийняти документи зборів чи зареєструвати ініціативну групу, розпочнеться процедура оскарження цього в суді. Суди ж України вміють тягнути ті чи інші справи рівно стільки часу, скільки потрібно владі. А там і дата Вільнюського саміту почне стрімко наближатися, чи не так?
Читайте також: Янукович іде шляхами Кучми
Ба, навіть у разі, якщо реєстрація ініціативної групи стане фактом і почнеться збирання підписів для проведення «референдуму за народною ініціативою», це ще не означатиме остаточної реалізації того чи іншого варіанту. Адже слід зібрати три мільйони підписів – а це всупереч адміністративному ресурсу зробити дуже складно, адже йтиметься про збирання їх саме у тих областях, які перебувають під тотальним контролем «партії влади» (і справді, навряд чи галичани чи кияни дружно підтримають ідею вступу до Митного союзу). Але за будь-яких обставин реєстрація ініціативної групи та збирання підписів означатимуть, що КПУ веде гру в інтересах або всієї «партії влади», або якоїсь її дуже впливової частини.