Янукітч

Окрім суто комерційної складової, стихійна творчість увібрала всі кращі традиції совкової ментальності у прославлянні політичних діячів й поєднала це із глобалізаційними тенденціями. Можна навіть сказати, що вже є кілька течій масового аматорського мистецтва, якому відповідає термін «янукітч».

Мужні погруддя, анфас або ж профіль Януковича виливають у бронзові статуї, щоб залишитися у пам’яті нащадків. Особливо мило виглядає статуетка «Віктор Федорович із мисливською рушницею», певно, що за років 30 це стане раритетним екземпляром, який користуватиметься попитом у Клубі любителів антикваріату, якщо, звісно, не осяде у приватних колекціях небідних прибічників «вождя».
У витворах «янукітч»-мистецтва відчутна також релігійна складова. Це переважно твори зображального характеру, стилізовані під православні ікони. Основна їхня сюжетна лінія – злиття в екстазі православного «єдінства» рівноапостольного Віктора Федоровича з янголами й святими, а ще з владиками різного ступеня політичної стратегічності.

Але мегатрендом «янукітча» є адаптація образу Віктора Федоровича, так би мовити, до віянь глобального сьогодення. Після того як портрети гаранта почали малювати на яйцях, створювати як елемент манікюру чи складову дитячого конструктору, можна очікувати, що цей тренд невдовзі докотиться і до магазинів «для дорослих». Принаймні гумового Обаму вже продають у США та Піднебесній…