Убивство Ахмеда Валі Карзая, зведеного брата президента Афганістану, не лише поглиблює кризу в цій країні, завдаючи серйозного удару по американській стратегії в ключовій південній провінції Кандагар, а й може змінити лінію поведінки Сполучених Штатів.
В оточенні Хаміда Карзая не видно паніки, однак сам він, вочевидь, усвідомлює, які серйозні наслідки смерть його родича здатна принести в майбутньому. Крім того, що глава держави муситиме вести переговори з талібами, маючи куди гіршу позицію, в перспективі ослаблення президентської влади на якомусь із етапів може обернутися її втратою взагалі.
Це зухвале вбивство ставить під сумнів спроможність президента Афганістану гарантувати безпеку керівникам країни, не кажучи вже про звичайних афганців. Це для нього стратегічний і психологічний удар. Громадяни тепер можуть себе запитати: якщо нинішній уряд не міг захистити брата глави держави в його будинку, який охороняли в Кандагарі як фортецю, то про яку взагалі безпеку в країні може бути мова?
Загибель молодшого Карзая здатна спровокувати безвладдя в пуштунському південному регіоні, значно посиливши боротьбу за контроль над ним. Один із афганських експертів наголосив: «Убивство Ахмеда Валі Карзая – удар по хребту президента. Це початок катастрофи в Афганістані». Нинішній афганський уряд навряд чи впорається одноосібно з надскладною ситуацією в державі.
НЕЕФЕКТИВНА БАЗОВА СТРАТЕГІЯ
Ця подія також укотре унаочнює дилему, з якою стикаються адміністрація президента США Барака Обами та американські військові, готуючись до виведення 33 тис. особового складу до кінця 2012 року. І хоча ще майже 70 тис. їхніх вояків залишатимуться на території Афганістану, план виведення ґрунтується на тому, що місцеві сили безпеки й уряд у перспективі візьмуть на себе відповідальність за стабільність у країні і придушення опору ісламістів.
Ситуація швидше за все спонукатиме адміністрацію президента США Барака Обами змінити свою стратегію в Афганістані, хоч на це залишається не так і багато часу. Очевидно, що базові принципи, котрі полягали в боротьбі з повстанцями, показали свою неефективність. До того ж країна є настільки неоднорідною, що для порозуміння з різними етнічними й соціальними групами необхідне глибоке знання їхнього складу й цілей.
Прийшовши до Білого дому, Обама дещо змінив у афганській доктрині порівняно з настановами часів Джорджа Буша-молодшого. Стратегічні погляди лідера Сполучених Штатів втілились у комбінування мілітарного тиску з інтегрованими військово-цивільними підходами боротьби проти повстанців. Причому контртероризм, як важливий параметр протистояння талібам, зберіг своє значення.
Стратегія часів Барака Обами становила собою суміш цивільних та армійських зусиль, спрямованих на стримування ісламістів. Водночас вона була націлена на боротьбу із причинами їхнього повстання. Утім, якщо спробувати її проаналізувати, то саме другий блок («боротьба із причинами») виявився, вочевидь, замало опрацьованим.
Адже, як свідчить теорія, регулювання суспільства та його ефективне управління прямо залежні від функціонування правової системи та позитивного економічного розвитку, який робить уряд легітимним в очах народу. Знищення ісламських екстремістів в Афганістані на практиці явно не дає бажаних результатів. На їхнє місце оперативно вербують нових, а уряд, котрий прийшов до влади після масових фальсифікацій та корупції, далеко не всі в цій країні сприймають як законний.
Можливо, після смерті Карзая-молодшого американські аналітичні центри, що консультують адміністрацію Обами, запропонують нову стратегію США стосовно Афганістану. В нинішній явно бракує важливих передумов, вона занадто вузько націлена на військовий успіх, її автори замало приділили уваги політичним умовам та комплексному підходові у боротьбі з ісламістами.
Під цим підходом насамперед слід розуміти контртероризм, який охоплює використання всіх ресурсів – військових, цивільних, політичних, економічних та пропагандистських. Причому він швидше за все має враховувати великі компроміси. Адже без них американці просто не можуть вивести свої війська з Афганістану, наперед знаючи, що режим Хаміда Карзая не має жодних шансів утриматися.
Ісламістам будь-що потрібне було усунення Карзая-молодшого – аби ще дужче послабити позицію Сполучених Штатів і президента Афганістану на переговорах із талібами. Можна спрогнозувати: максимум, на що гіпотетично здатні погодитися останні, – це формування тимчасового уряду, де їм припаде щонайменше половини місць. Відверто сподіваючись на те, що згодом вони взагалі усунуть Хаміда Карзая від влади.
РОЗДОРІЖЖЯ ОБАМИ
Білий дім опинився на роздоріжжі. Політична доцільність диктує швидке виведення збройних сил США з Афганістану – це посилить підтримку Обами електоратом. Водночас геополітична логіка підказує, що поспішний демарш здатен звести нанівець усі попередні зусилля й досягнення американців за останнє десятиліття.
Дилема вельми драматична, адже на кін поставлено ключові інтереси Америки в цьому регіоні. І цивільні підходи в боротьбі з ісламістами може бути пересунуто на перший план лише за умови, що бойовики не диктуватимуть силою афганському народові своєї волі. Водночас різке зменшення військової присутності США тільки призведе до посилення стратегічних позицій ісламістів. Своєю чергою, більший збройний тиск на «Талібан» після вбивства Ахмеда Валі Карзая може зробити керівництво цього угруповання поступливішим і показати йому, що без надійних гарантій стабільності в Афганістані американці не полишать тамтешніх теренів.
Підхід Білого дому там іще «кульгає» через недостатньо позитивну репутацію центрального уряду та інших офіційних установ серед звичайних афганців. А основним чинником, через який громадськість цієї країни не довіряє уряду в Кабулі, є значна корумпованість режиму Хаміда Карзая. Тож усунення корупції стає на сьогодні одним із головних чинників стабілізації становища в Афганістані, що відкриває шлях до подальшої передачі контролю в галузі безпеки центральному урядові республіки.
Військова стратегія має бути націленою на дальшу перспективу політичного врегулювання як ключову умову успіху Сполучених Штатів в афганській кампанії. Якщо навіть вдасться запобігти поверненню туди «Аль-Каїди» і якимсь чином домовитися з талібами, то вже можна буде сказати, що стратегія США в цій країні спрацювала. Бо в такому діапазоні політичної американської схеми це вже буде певним проміжним успіхом.
Видавши вбивство Ахмеда Валі Карзая за своє безперечне досягнення в боротьбі з «невірними», «Талібан» спробує перегрупувати сили й домогтися збільшення підтримки серед простих афганців. Для талібів важливо не дати американцям устигнути змінити стратегію. Зміна концепції США в боротьбі з ісламістами може бути розрахована лише на довгострокову перспективу. А це вимагає часу й терплячості.