У новітній історії реформи стали активно використовуватись у політичній діяльності. Важко назвати політиків, які б не експлуатували тему реформ. Багатьом з них дуже імпонує статус реформатора. Водночас чимало з них завищують значення своїх реформ, називаючи такими дріб’язкові удосконалення. Тому поряд зі справжніми реформами багато є «квазіреформ» та «лжереформ».
Нерідко лідери одних країн видають свої реформи як визначні, а інших – недооцінюють. Опозиційні політики теж нерідко вітчизняні реформи недооцінюють, а зарубіжні – переоцінюють.
В Україні теж були лідери, які про реформи багато говорили, але мало робили. Були й такі, які цинічно роздували свої «реформаторські заслуги», всіляко принижуючи досягнення інших. Але факти завжди на боці істини. Тому заслуговує на увагу питання ідентифікації реформ на їх справжність.
Насамперед треба визначитись з поняттям і сутністю справжніх реформ. На жаль, чітких визначень тут досі немає. Тим не менше дослідження обширної світової теорії і практики реформ дають можливість виокремити важливі параметри характеристики справжності реформ.
Перше. Реформи – це не революції, які руйнують базові засади суспільства, матеріальні, духовні, правові та інші цінності громадян, а прогресивні зміни в суспільстві, спрямовані на забезпечення цивілізаційного розвитку.
Друге. Реформи – це не дріб’язкові удосконалення, а докорінні зміни, які мають соціальне та демократичне спрямування, сприяють стабілізації суспільства, утвердженню прав і свобод людей, покращенню їх соціально-економічного стану та громадсько-політичного статусу.
Третє. Реформи це не видумки і не примхи політиків, вони потрібні для того, щоб убезпечувати країни від революційних та соціально-політичних потрясінь, здійснювати прогресивну трансформацію її суспільних інститутів та своєчасно усувати перешкоди на шляху суспільного розвитку.
Для ідентифікації реформ на справжність важливе значення має їхня перевірка на відповідність базовим характерним рисам, свого роду стандартам якості реформ. Такими рисами є:
- Сприйнятність. Тобто готовність і прихильність суспільства до здійснення реформи. Висока сприйнятність означає легкість здійснення реформи і навпаки.
- Масштабність – широта охоплення змінами об’єктів і суб’єктів реформи.
- Фундаментальність. Мова йде про глибинність змін, їх досяжність до базових засад економіки – форм власності і суб’єктів господарювання.
- Радикальність – рішучість та оперативність у здійсненні реформ.
- Комплексність – залучення максимально повного пакету реформаційних заходів.
- Соціальність – спрямованість реформ на інтереси людей.
- Ефективність – істотне покращення в результаті реформи соціально-економічних показників розвитку секторів економіки та добробуту людей.
Ці риси досить повно розкривають основні аспекти характеристики справжності реформ.