Більшість західних видань вже пише про дефолт у Росії як доконаний факт: Bloomberg зазначає, що івестори поки можуть вичікувати ймовірного зняття санкцій з Росії, після чого Москва знову могла б сплатити борги, в Reuters вказують, що сьогодні рубль досягнув семирічного максимуму через несплату купона по євробондах, рейтингове агентство Moody's також стверджує, що фіксує дефолт. Тільки в Кремлі відмовляються визнати прострочені виплати інвесторам 27 червня, тож речник Путіна Дмітрій Пєсков чіпляється до заяв Moody's і зазначає, що служба раніше обіцяла більше не долучати Росію до рейтингування. Факти начебто не сходяться, каже Пєсков.
Міністр фінансів РФ Антон Сілуанов, як і очікувалось, каже, що дефолт ніяк не вплине на російську економіку та життя звичайних росіян, а інші облігації планують виплачувати в рублях, запевняє міністр. Втім, штучний чи ні, дефолт беззаперечно впливає на економічне становище Росії, хоча можна припустити, що на це було кілька різних причин.
Як писали у блозі Financial Times професори права у Единбурзькому та Університеті Вірджинії Лі Буххайт і Міту Гулаті на початку червня, можливе бажання заявити про технічний дефолт, або навіть викликати його, керувало Путіним через спробу зберегти кошти, коли США використали цю ситуацію як спробу зірвати виплати.
«Проявляючи бажання платити, він [Путін, – Ред.] спонукав казначейство [США- Ред.] заборонити йому платити, тим самим заощадивши трохи грошей і отримавши те, чого в іншому випадку йому не вистачало б — юридичний захист у суді», – припускають професори.
Під юридичним захистом автори пояснюють, що законодавство Великої Британії та США є поблажливим, коли виконання контракту стало неможливим або незаконним відносно моменту його підписання. У випадку із Росією важко передбачити, чи визнають суди російську ситуацію з контрактом такою, що не залежить від росіян.
На противагу, ще одне альтернативне пояснення полягає в тому, що заборонивши власникам російських облігацій у США отримувати виплати, казначейство США зможе контролювати будь-яку майбутню діяльність з управління боргом, яку може здійснювати Росія. Тоді власники облігацій не зможуть, наприклад, брати участь у реструктуризації боргу без ліцензії казначейства США. Як приклад автору FT наводять венесуельські облігації, на які США ввели санкції через режим Мадуро у 2019 році.
Рішення Мінфіну США 25 травня не поновлювати ліцензії, які дозволяли власникам облігацій отримувати виплати із незаморожених російських активів, можна також пояснити бажанням змусити Росію протистояти численним позовам власників цінних паперів, пишуть у Financial Times. Врешті, фінансове відомство США вже практикувало такий санкційний тиск, коли 1979 року заморозило іранські депозити в американських банках через захоплення заручників у посольстві Штатів у Тегерані. Тоді Іран не зміг здійснювати платежі за своїми банківськими позиками в доларах США, за чим послідували судові процеси та арешт іранських активів.
Насамкінець автори припускають, що за основу варто бажання Мінфіну США залучити спільноту комерційних інвесторів до тиску на Росію, аби та припинила агресію проти України. Так через дефолт російських облігацій, навіть якщо технічний, Штати намагатимуться заплямувати кредитну репутацію Росії і завдати довгострокової шкоди у вигляді обмеженого доступу до ринку та підвищення процентних ставок.
Про те, що реальною небезпекою від дефолтів є не побічна шкода, а репутація країни, свідчать і наукові дослідження затяжної економічної кризи в Аргентині. Науковці Вернер Баєр, Дієго Марго та Габріель Монтес-Рохас з Іллінойського університету в Урбана-Шампейн та Лондонського міського університету дійшли висновку, що це головний стимул для будь-якої держави – продовжувати співпрацю з кредиторами, адже від цього залежить майбутній доступ до міжнародних кредитних ринків і міжнародної торгівлі.
«Більше того, дефолт по суверенному боргу може підірвати здатність країни укладати вигідні угоди в багатосторонніх організаціях», – пишуть дослідники.
За їхніми спостереженнями, багато країн, які допустили дефолт за своїми зовнішніми боргами, робили це неодноразово, тож спостерігається певна тенденція. Та ж Аргентина оголошувала дефолт дев’ять разів станом на 2020 рік і перебувала в стані дефолту або реструктуризації 25% часу в період 1824-1999 років. Аналогічна цифра стосується Бразилії, а ще більший відсоток (38%) був у Колумбії та Венесуелі. Найпотужніша економічна криза сколихнула у 2000-х Буенос-Айрес, і вже за нею послідували інші численні заяви про дефолт.
Втім, Росія наразі відокремлює технічну неспроможність сплатити кредиторам від поняття дефолту і не визнає його, що можна зрозуміти з того, як коментували новину російським ЗМІ їхні експерти. Вони наголошують, що для бюджету країни сума в 100 мільйонів доларів є мізерною, тому про дефолт не може йтися, адже Росія – платоспроможна.
Незважаючи на це, Москві також пророкують важкі наслідки через іміджевий провал країни. Це лише ще одна «велика чорна пляма на міжнародній інвестиційній репутації Росії», від якої країна-агресор може довго оґовтуватись, пише The Washington Post в експлейнері про російський дефолт. Зокрема, також проводячи паралель із Аргентиною, яку низка дефолтів, особливо на початку 2000-х років, відсторонила від глобальних ринків на довгий час.
Також важливе, на що звертає увагу видання – зазвичай інвестори намагаються узгодити план платежів з урядом, який не зміг виконати зобов’язання по платежах, але зараз їм заборонено мати справу з російським міністерством фінансів через санкції.