Про 2014-й багато говорити зайве: той період відомий багатьом як «дике поле», коли розрізнені загони Стрєлкова, Ходаковського, Бєса та інших «героїв» просто гасали з одного населеного пункту до іншого, не маючи ані чіткого центру координації дій, ані стратегічних
(а найчастіше й тактичних) планів.
У 2015-му організаційна структура бойовиків «ДНР» зазнала помітних змін. Були вирішені питання з усіма «опозиціонерами», що так чи так виступали відокремлено від загального військового командування й тягнули далі шлейф свавілля 2014‑го. Вчасно не зорієнтувавшись у тому, що «північні вітри» подули всерйоз і надовго (що, природно, вимагало чіткої військової ієрархії), у небуття пішли «казакі», чимало хлопців із «Цитадели» з «розвідкою», а пізніше і всім відома «Троя», на якій завершилися внутрішні чистки. Останні були характерні й для «ЛНР»: згадаймо батальйон «Одесса», Мозгового та інших «ґєроєв Новороссіі».
Читайте також: З «армії» на волю
Насамкінець упродовж 2015 року було сформовано корпусну структуру управління армією, куди влились і всі основні очищені від проблемних осіб підрозділи: «Спарта», «Сомали», «Пятнашка», «Кальмиус», «комендантский полк», танковий батальйон «Дизель», «Восток» із Ходаковським, який утримався на посаді, помітно розбавлений російськими «відпускниками» «Оплот» та ін. Крім того, була сформована «республіканська гвардія», яка згодом стала 100-ю ОМСБр.
Значно ускладнилась і процедура прийому в «ЗС ДНР». По-перше, тих, хто звільнився з їхніх лав, рідко приймають назад. По-друге, останніми місяцями почастішали випадки відмови росіянам, які мають великий бойовий досвід. Це не можна назвати загальною тенденцією, але, як пояснюють у самому середовищі бойовиків, перед можливими важкими боями РФ не хоче вкотре «світитися», тому з Москви надійшла директива посилити фільтрування претендентів. По-третє, всі без винятку добровольці проходять відбір у «МГБ»: тільки після того як «чекісти» дають згоду, можлива решта формальностей. Це пов’язано як із параноєю довкола «українських агентів», так і з доволі поширеними випадками прибуття охочих із контрольованої території та навіть дезертирів із ЗСУ, як їх називають, «одумавшихся». А також просто злочинців, які втікають у «республіки» від покарання в Україні. Зрештою, і медогляд перестав бути формальністю.
Читайте також: Як я служила в «ополченні»
При всьому цьому останнім часом бойовикам нерідко відмовляють у звільненні з лав «ДНР», через що багатьом доводиться звертатися навіть до «прокуратури», бо ж заяви з такими проханнями попросту не розглядають у штабі. Значною мірою це пов’язано з тим-таки фільтром, коли непотрібний матеріал відсіявся, а фахівців не відпускають, щоразу тугіше закручуючи гайки ієрархії та не перестаючи постачати в «ДНР» із РФ техніку й особовий склад. До речі, найчастіше місця компактного розселення «відпускників» оточують люди без будь-яких розпізнавальних знаків: це просто камуфляж навіть без нашивки «ДНР», що саме собою вже означає шеврони РФ.
Попри це, певний відсоток місцевих (до речі, і з решти території України теж) у лавах бойовиків завжди зберігається, як, наприклад, у всім відомій «Спарте», чиєму лідерові останнім часом таки не поталанило. Костянтин Долгов, «сопрєдсєдатєль народного совєта Новороссіі», нещодавно заявив про поранення Мотороли та його госпіталізацію в петербурзькій клініці. І тут повністю повторилася ситуація з красноярським депутатом Константіном Сєнчєнком, котрий нещодавно назвав Кадирова ганьбою Росії. Як відомо, після спілкування з «чеченським народом», народний обранець заявив: «Рамзан Ахматович, я приношу свои извинения. Я был не прав. Я пообщался с представителями чеченского народа и лично убедился в том, какой огромный авторитет у вас среди чеченцев».
Читайте також: Матриця
Насамкінець варто відзначити останню організаційну інновацію, яка передувала важким боям у червні: корпусну систему «ДНР» остаточно замінили єдиним оперативним командуванням «Донецк», щó фактично означає цілковите перепрофілювання всього «республіканського» під російське: «Проаналізувавши всі наші бойові дії, дійшли висновку, що […] це найефективніший спосіб управління армією. Потрібно трохи відходити від корпусів. І було прийнято рішення на нараді: створити оперативне командування під назвою «Донецк». Передусім спрощується керівництво, бо всі силові відомства усе одно перебувають в оперативному підпорядкуванні. І звідси вже випливає те, що ми можемо керувати всіма силовими відомствами на всіх напрямках», — заявив «міністр оборони ДНР» Володимир Кононов. Такі глибинні трансформації, прискіпливіший набір до «армії», постійні тренування й підживлення боєприпасами, а також підкріплення кадровими російськими військовими свідчать про «Мінськ» куди красномовніше, аніж миролюбні заяви Путіна щодо
«Петра Олексійовича» та збройної місії ОБСЄ.