Минулого тижня все мисляче населення України, тобто те, що здатне з одного заходу вимовити це кошмарне слово «тоталітаризм», було стривожене новим законом «про наклеп». Одразу й війнуло отим самим тоталітаризмом.
Міхаіл Ціцеронович так і пояснив, що журналісти «самые большие деньги зарабатывают на чернушке, грязи, дискредитации, заказных статьях. А мы этим законом сказали: «Все! Не будете теперь на этом зарабатывать! Выливая ведра грязи на честных людей за деньги, средства массовой информации отсекают нормальных людей от парламента».
От цікаво було б дізнатися, кого з нормальних людей уже вдалося відсікти?
А я собі пригадав, що все це вже в нас було за Кучми. З приводу моїх статей у газеті «Поступ» відбулося близько трьох десятків судових засідань, і всі їх видання програло. Щоправда, я при цьому не потерпів, бо редакція брала відповідальність на себе, стверджуючи, що Юзьо Обсерватор – збірний псевдонім. І хоча всім було відомо, хто справжній автор, адвокати позивачів знімали свої претензії до автора. Треба також віддати належне суддям, які не звертали уваги на ті космічні суми, які мали б отримати позивачі, і вділяли їм воістину юдині срібняки.
Але, навчений лихим досвідом, я перейшов тоді на езопову мову. Кучма в мене став Татуськом, Янукович – Доном Вітторіо, нікому не треба було розтлумачувати, хто така Інна Геббельсівна Богохульська, Конотопська відьма, Пєтя Красножопий, Гігіпко, Табаковіч та інші клоуни Верховного Цирку.
Звідтоді жодного позову. А там і норму про наклеп скасували, і проблема сама собою розсоталася. Зате як згадаю, через які дурнуваті позови пройшла редакція, то тільки подив бере, як узагалі могли суди прийняти їх. Наприклад, позов власника крамниці «Лонія». Не секрет, що безліч магазинів і кав’ярень названі якимись таємничими покручами, які нічого, на перший погляд, не означають. Але насправді це абревіатури імен власника і його дорогої родини. Хтось може подумати, що назва «Роден» присвячена великому скульпторові, а це лише «Роман – Денис». Так було і з «Лонією», про яку я подумав, знаючи, де саме міститься лоно, що йдеться про секс-шоп, а виявилося – продуктова крамниця. Назва – та сама абревіатура, що складалася з перших літер членів сім’ї власника. Та от халепа: розшифрувавши її, я помилився і синочка Олега назвав Остапом. Бідний Олег, як з’ясувалося в суді, пережив після цього великий стрес: його у школі стали обзивати Остапом! Дитина опинилася ледь не на межі самогубства. Гуманний суд, певна річ, зважив на цю родинну трагедію і задовольнив позов.
Але відколи я став перекручувати прізвища персонажів своїх фейлетонів, настав спокій. До суду вже ніхто не подавав, натомість ішли на підкуп, пропонуючи гроші лише за те, щоб я просто забув про їхнє існування.
Гадаю, якщо закон підпише президент, наша журналістика змушена буде так само вдатися до езопової мови, заздалегідь узгодивши нові псевдоніми та прізвиська високопоставлених злодіїв у владі.
Ганна Герман – уся в білому – запевнила, що Янукович цей документ не підпише. Але ми пам’ятаємо, як Герман вже гарантувала нам, що він і закон про мову підпише такий, який «буде сприяти консолідації нашого суспільства». І що? А те, що після цього пані Ганна вже перекинула всю відповідальність на Литвина, який, мовляв, «практично забрав у президента основний козир». Ну, звичайно, козирі тирити – це не шапки і банки приватизувати.
А перед самісіньким підписанням закону про мову гарант запросив до себе в Крим «представників інтелігенції». Тієї, яка за всіх режимів уміла танцювати під будь-яку дудочку. Немає сумніву, що прийняли цих добродіїв на високому рівні, вони задоволено пізніше ремигали про те, що президент обов’язково прийме мудре і зважене рішення.
Наступного дня, коли закон було підписано, я не почув, аби бодай у когось із тих підтоптаних «інтелігентів» скрутило шлунок від учорашнього вгощення. Натомість ми почули про те, що гарант розпорядився створити робочу групу з метою «забезпечення всебічного функціонування української мови». І то нічого, що до неї увійшли Підрахуй із Моською, який усіх, хто боронить українську мову, обзиває «нацио-фашистами».
Можна лише сміятися з оптимізму Івана Драча, який під час тієї вікопомної зустрічі заявив: «Отой вал, який іде з Верховної Ради, – комусь треба було стати супроти нього. Єдиний, хто може стати супроти цього, – це президент Янукович. Вперше стурбованість щодо української мови входить у якесь нормальне робоче русло».
Кучма на плівках Мельниченка радив тих, хто не прогинався, «брати за яйця». Так і хочеться запитати в наших «інтелігентів»: за які яйця взяли вас, що ви погодилися на роль дресированих песиків?