Ось тільки кілька повідомлень останніх днів на цю тему.
До чергової частини Ковельського міськвідділу міліції (Волинська область) надійшла інформація про те, що на 71-му кілометрі автодороги Доманове – Ковель – Чернівці – Тереблечя невідомий зафарбовує коричневою фарбою рекламний щит із зображенням Віктора Федоровича Януковича. Охоронці олігархічного порядку швиденько добулися на місце події і з’ясували, що білборд успішно атакований 73-річним дідусем. Спантеличеним мєнтам дідусь пояснив свої дії тим, що він «бачити не може оце зображення, а також не вважає Віктора Януковича президентом України». Шок міліціонерів був таким глибоким, що вони навіть не затримали «терориста»…
А от у Севєродонецьку Луганської області (тому самому, де у грудні 2004 року відбувся сумнозвісний з’їздсепаратистів) невідомі, які облили фарбою білборд із зображенням Віктора Януковича, були куди більш обачними – знали-бо звичаї міліції свого регіону. За словами депутата Севєродонецької міської ради Сергія Самарського, він «учора цим районом проїздив, все було в порядку». Аж тут… Білборд цей розташований на трасі, якою через автовокзал можна їхати до Харкова, Сватова і Лисичанська. Ясна річ, пильний депутат навряд чи виявив політичний негаразд одразу після його виникнення, повз нього проїхали сотні автомобілів – і ніхто не доніс.
Приблизно в ті самі дні у місті Старобільськ Луганській області невідомі облили фарбою білборд з новорічним привітанням Януковича. Цікаво, що цей білборд був розташований біля ринку в самому центрі Старобільська. Впродовж кількох годин комунальні служби при велелюдному зібранні чесного народу демонтували обляпаний плакат. А на автотрасі Київ-Варшава на згаданій уже Волині невідомі закидали пакетами з фарбою таку саму вітальну парсуну Віктора Федоровича. Ну, а скільки подібних акцій було проведено у стольному Києві, й говорити не доводиться. І що цікаво: деякі з розмальованих «біг морд», як їх зве народ, спокійно стоять по кілька діб…
А скільки подібних плакатів і білбордів, на яких народ графічними засобами висловив свою палкі почуття до гаранта і проФФесора, були зняті тишком-нишком, без публічного розголосу і навіть без фіксації у зведеннях МВС?
Явище сягнуло такий масштабів, що у Севастополі головне управління юстиції міста виступило ініціатором проведення «круглого столу» з питань недопущення залякування брудом зображень першої особи держави. Серед учасників – представники органів влади, міліціонери, громадські організації і рядові громадяни. «Як особливий орган виконавчої влади, котрий займається питаннями державної правової політики, – розповіла журналістам керівник управління юстиції міста Ольга Ковітіді, – ми сьогодні бачимо, що назріла необхідність обговорити методи запобігання публічної неповаги до влади, яка межує з серйозними правопорушеннями. На жаль, такі випадки сьогодні мають місце й у нас у Севастополі. Зокрема, я говорю про білборди із зображенням першої особи держави, які деякі громадяни закидають брудом… Але ж на них зображений президент країни, який є гарантом конституційних прав і свобод. Тому ми повинні навчитися поважати свою державу, навчитися поважати свого президента, навчитися поважати владу, своїх батьків, а, значить, і самих себе».
А тепер ще раз прочитайте назву міста, де визріла доконечна необхідність запобігати закиданню брудом «бігморд» Віктора Федоровича: це не Львів, а Севастополь, який упродовж цілого десятиліття був цитаделлю «регіоналів».
Проте головне в реакції влади – не «круглі столи» і навіть не порушення кримінальних справ проти «забруднювачів гаранта» (хоча, цікаво, якби у Франції хтось попсував портрет Саркозі чи у Німеччині – Меркель, невже ж це потягнуло б на кримінал?). Головне – у ставленні влади до Самого і до його портрету. Вдумайтесь у те, що сказала керівниця севастопольської юстиції: президента вона поставила в один ціннісний ряд із рідною країною і батьками пересічного українця. Такий собі Великий Батько, псувати парсуну якого – святотатство. Ганна Герман пішла ще далі: вона порівняла псування білбордів з Януковичем із пограбуванням церков. І тим самим остаточно розкрила велику державну таємницю. А саме: при владі в Україні – попри їхню звичку при першій-ліпшій нагоді хрестити лоба перед телекамерами – перебувають войовничі язичники, погани. Їм притаманна сакралізація свого «великого вождя» в якості «живого бога» – à la єгипетський фараон, цезар чи товариш Кім Ір Сен. Звідси й таке знервоване ставлення до портрету цього вождя – мовляв, негативні дії стосовно нього магічно-чаклунським чином можуть пошкодити зображуваному персонажеві. Не допустити! Зупинити!..
Але чи зупинять? На заході України досі живі традиції УПА. А на сході й півдні, дякуючи зусиллям «регіоналів», молодь має інформацію про «Молоду гвардію», яка подібним чином вшановувала портрети фюрера. І, до речі, не лише портрети, і не лише фюрера. Тож Янукович таки об’єднав усю країну…