Наслідки російсько-української війни експерти Bloomberg вважають найбільшою загрозою для економіки Єврозони. У переліку найочевидніших ризиків — інфляційний тиск, порушення ланцюжка постачань, стагфляція, рецесія, можливість нової хвилі пандемії, а також комплекс вторинних ефектів політичних рішень, спричинених несвоєчасністю останніх. Проблема полягає в часових проміжках між уживанням певних заходів економічної політики й досягненням реального результату. Такі «затримки в реакції» економічної політики в умовах каскадної реакції наслідків війни пояснюються кількома чинниками: лагом між виникненням ситуації, коли необхідно діяти, і усвідомленням цієї необхідності; лагом між усвідомленням і власне діями; а також лагом між діями та їхніми наслідками.
Усе це змушує вносити корективи в політику Європейського центрального банку (ЄЦБ) на 2022 рік і робити ставку радше на вгамування інфляції, аніж на підтримання економічної активності в постпандемійний період. ЄЦБ в останні роки активно вдавався до політики кількісного пом’якшення (QE), скуповуючи активи фінансового та державного секторів, тим самим, фактично, надаючи їм ліквідність. У такий спосіб ЄЦБ долав дефляцію, що становила для нього чи не ключову проблему, починаючи з 2015 року до осені 2020-го. Тоді дефляція стала результатом дії циклічних процесів, а також наслідком цілого комплексу як глобальних (демографічні зміни; розвиток цифрової економіки і зростання обсягів електронної комерції), так і внутрішньоєвропейських факторів, що збіглися в часі й нашарувались один на одний. Щодо останніх, йдеться про кризу 2008 року; зниження економічної активності; падіння цін на нафту; бюджетні дефіцити й відповідну фіскальну політику, що обмежувала купівельну спроможність громадян; а також глобальну рецесію внаслідок пандемії.
Читайте також: Не Старлінком єдиним. Німецькі пригоди Ілона Маска й відбудова України
Розвиток цифрової економіки й поширення електронної комерції чинили знижувальний тиск на ціни двома шляхами: по-перше, порівняно зі стандартними каналами збуту, електронна комерція відкривала можливості для скорочення витрат на рівні виробника та роздрібної торгівлі. Електронна комерція також гальмувала ціновий тиск за рахунок підвищення прозорості цін. До того ж електронна комерція призводила до зменшення прибутку фірм. Уже є підтвердження, що ці ефекти можуть проявитися, навіть якщо частка продажів каналами електронної комерції в загальному обсязі бізнесу ще невелика.
На тлі невиразного економічного зростання ризик дефляції призводив до зниження номінальних доходів держав, доки їхнє боргове навантаження лишалося незмінним, спричиняючи в такий спосіб загострення становища боржників. Саме тому частину QE спрямовували на скупівлю державних облігацій. Тож одна з причин, чому політика QE практично не вплинула в короткостроковій перспективі на загальний рівень цін, полягала в тому, що більшість нових грошей підживлювали спекуляції активами, тоді як ціни та обсяги виробництва загалом лишалися стабільними.
Рада керівників ЄЦБ ще 16 грудня 2021 року передбачила чотири етапи кількісного пом’якшення на 110 мільярдів євро для сприяння відновленню економічної активності в постпандемійний період. Здійснення цих операцій є частиною монетарного регулювання ЄЦБ, що реалізується в рамках Програми придбання активів (APP) та її підпрограм: Програми купівлі зобов’язань держсектору (PSPP), Програми придбання зобов’язань корпоративного сектору (CSPP), Програми цільового довгострокового рефінансування (ABSPP), Третьої програми викупу облігацій, забезпечених іпотечними чи державними паперами (CBPP3). Разом зі стриманням ключових відсоткових ставок від зростання та заходів, спрямованих на зменшення податкового навантаження та штучне збільшення видатків бюджету задля фінансування його дефіциту, політика QE повинна була б сприяти подальшому виходу країн ЄС із рецесії.
Читайте також: Енергетичне ембарго проти Росії: мінімізувати ризики для України
Враховуючи, що в березні 2022 року інфляція в зоні євро перетнула позначку в 7,5%, розробка політики реагування на макроекономічні наслідки російсько-української війни нині відбувається за принципом «пошуку на дотик» оптимальних поєднань інструментів монетарної і фіскальної політики з метою відновлення економічного зростання, боротьби з безробіттям, врегулювання торговельних дисбалансів і вже тепер — вгамування інфляції, що особливо підживлюється перспективами впровадження енергетичного ембарго з РФ.
Однією із засад ЄЦБ є постулат про ефективність монетарної політики лише в короткостроковій перспективі й визнання за реальними дисбалансами основного джерела довгострокових змін у макроекономічній політиці. Сумнівів у тому, що російсько-українська війна загострить дисбаланси у світовій економіці, немає. Війна з її блокуванням звичних ланцюжків постачань і ланцюжків створення вартості як прямо, так і опосередковано — через дію санкцій — уже вплинула не лише на кон’юнктуру товарних і сировинних ринків, ситуацію на енергетичному ринку й ринку продовольства, а й на потоки міжнародних капіталів, і цей вплив очікувано пошириться на трансфер технологій, що призведе до здорожчання цілих груп товарів по всьому світу.
Через зростання інфляції в Єврозоні ЄЦБ вперше за майже десятиліття розпочинає курс на підвищення відсоткових ставок, що відбуватиметься в кілька етапів. У липні 2022 року відбудеться тимчасова призупинка придбання облігацій, а наприкінці року — підвищення ключових ставок. Серед експертів немає одностайності: у Morgan Stanley очікують на зростання відсоткових ставок у грудні і також впродовж 2023 року, тим часом у Goldman Sachs та Danske Bank на такий крок з боку ЄЦБ чекають уже у вересні та згодом знов у грудні 2022 року. При цьому ставка по депозитах лишатиметься до грудня 2022 року від’ємною на позначці у -0,25%, що очікувано обмежуватиме витрати домогосподарств. До слова, ризик падіння заробітних плат також відчутно зростає. Опосередковано впровадження більш жорсткої монетарної політики покликане обмежити спекуляції на низці ринків, зокрема на ринку дорогоцінних металів.
Читайте також: Яким має бути справжній план Маршалла для України?
«Війна в Україні, безперечно, вивела питання якнайшвидшого виходу з режиму економічного стимулювання на порядок денний», — зазначив Клаус Візетсен, головний економіст Pantheon Macroeconomics. А Кріс Келлер, голова відділу економічних досліджень Barclays, назвав Європу регіоном, найбільш схильним до потрясінь від російсько-української війни, а саму війну — «глобальним стагфляційним шоком», коли одночасно падають темпи економічного зростання й підвищується інфляція. Головну небезпеку Келлер вбачає в тому, що шок пропозиції в Україні накладається на глобальний шок пропозиції через пандемію коронавірусу, яка призвела до закриття заводів, порушення міжнародних ланцюжків постачання та підвищення цін на все — від уживаних автомобілів до смажених курчат. Ця вервечка несприятливих подій викликала порівняння з 1970-ми роками, коли шок цін на нафту в поєднанні з тиском внутрішніх цін призвів до стагфляції та рецесії.