Як Україні не втратити шанс на українсько-африканський ренесанс?

«Я впевнений, що… ми зможемо сформувати якісно новий рівень відносин і сповна реалізувати потенціал українсько-африканського ренесансу на благо всіх наших народів».

Такими словами звернувся колишній міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба до африканців із нагоди Дня Африки в 2023 році. Не дивно, адже протягом останніх двох-трьох років українсько-африканські взаємини переживають справжній бум, багато в чому завдяки безпрецедентній активізації зусиль з боку України. Від схвалення першої Африканської стратегії в січні 2022 року до розширення вдвічі мережі дипломатичних представництв, до першого в історії візиту президента України до країн Африки – усе це нарешті показує реальний інтерес нашої держави до розбудови співпраці з африканськими партнерами.

Чому Субсахарська Африка – недооцінений партнер України?

У 2024 році Дмитро Кулеба зазначав: «Дуже важливо системно, рік за роком, працювати з країнами Африки. Що це дає Україні? Насамперед – зміцнення глобальної підтримки нашої держави та її ініціатив, зокрема Формули миру, голосувань у ГА ООН; протидію російському впливу та пропаганді; створення нових можливостей для бізнесу та економіки України». Саме такий підхід найбільш чітко окреслює, чому Україна більше не може дозволити собі нехтувати африканським напрямком зовнішньої політики.

Довгий час Субсахарська Африка знаходилася поза фокусом української зовнішньої політики, часто стикаючись зі стереотипними уявленнями про бідний регіон, сповнений конфліктів. Проте сьогодні ситуація докорінно змінюється. Африку все частіше називають континентом надії, що має безмежний потенціал для економічної та політичної співпраці.

Усе це визначає стратегічну важливість Африки для України не лише сьогодні, а й на десятиліття вперед.

Африка як ринок майбутнього

Економічна співпраця з Африкою має для України величезні перспективи. Континент є не просто великим ринком, а ринком, що стрімко зростає як демографічно, так і економічно. За оцінками ООН, населення Африки вже сягнуло близько 1,5 мільярда людей і прогнозовано зросте до 2,5 мільярда до 2050 року. При цьому Субсахарська Африка є наймолодшим регіоном, адже близько 70 % її населення молодше 30 років, що несе в собі значний інноваційний потенціал та прагнення до розвитку. Крім того Африка, володіє значними покладами природних ресурсів, зокрема рідкісних металів та деревини, доступ до яких є цінним для України.

За даними Африканського банку розвитку (АФБР), опублікованими у лютому 2025 року, 12 із 20 найбільш швидкозростаючих економік світу в 2025 році будуть африканськими. Зокрема прогнозується, що 24 держави континенту, серед яких Джибуті, Нігер, Південний Судан, Руанда та Сенегал, покажуть зростання ВВП на понад 5 %.

Іншими словами, для України, яка прагне диверсифікувати свої економічні зв’язки та знайти нові ринки збуту, Африканський континент є стратегічно важливим з точки зору не лише експорту українських товарів та послуг до Африки, а й імпорту необхідних ресурсів.

Україна вже активно розширює економічну співпрацю з Африкою, що підтверджується візитами делегацій на різних рівнях. Наприклад, 4 червня 2024 року українська делегація за участі представників Офісу Президента України, ВРУ та українського агросектору відвідала Мозамбік, де провела переговори щодо перспективи двосторонньої співпраці у сільському господарстві і залучення інвестицій та організувала В2В зустрічі з представниками місцевих бізнес-кіл. Ці заходи є кроком для налагодження конкретних контактів із приватним сектором африканських держав, створюючи умови для економічного партнерства та виходу українського бізнесу на ринки Африки.

Значимість Африки як вагомого гравця на міжнародних майданчиках

Важливість Африканського континенту для України не обмежується лише економічними перспективами. Вона має глибокий політичний вимір, особливо в контексті протистояння російській агресії. 54 держави-члени ООН – це понад чверть усіх голосів у Генеральній Асамблеї, і консолідована підтримка африканських країн є надзвичайно важливою для України на міжнародній арені.

Позитивна динаміка голосувань африканських країн у рамках ООН стала одним із ключових здобутків української дипломатії. Яскравим прикладом є голосування по Резолюції ГА ООН «Принципи Статуту ООН, що лежать в основі всеохоплюючого, справедливого та сталого миру в Україні» від 23 лютого 2023 року, який підтримали 29 країн Африки, що є свідченням зростаючого розуміння африканськими країнами глобальних наслідків російської агресії.

Водночас шлях до цієї підтримки не є простим. Тривала відсутність уваги до регіону з боку України створює труднощі, зокрема через значне поширення російської пропаганди. Наприклад, під час голосування за оновлену резолюцію «Ситуація з правами людини на тимчасово окупованих територіях України, включаючи Автономну Республіку Крим та місто Севастополь» від 19 грудня 2023 року лише 3 африканські країни (Кабо-Верде, Сейшельські Острови, Сьєрра-Леоне) проголосували «за», тоді як більшість утрималися, а 6 країн проголосували «проти».

З одного боку, це обумовлено активною діяльністю Росії з просування своїх наративів у країнах Африки. Кремль активно позиціонує себе як альтернативу західним країнам, до яких багато африканських держав мають вкрай негативне ставлення через досвід колоніального минулого. З іншого боку, багато країн регіону займають нейтральну позицію по російсько-українській війні, що відкриває можливості для України для вибудовування довіри з африканськими партнерами.

Колишній глава МЗС Дмитро Кулеба так висловився про цю проблему: «Ми прагнемо забезпечити результативне голосування країн Африки за наші резолюції в Генасамблеї ООН, а також спонукати зусилля в межах їхніх можливостей з ізоляції Росії на міжнародній арені. Це складна історія, оскільки РФ давно системно інвестувала в Африку. Але вода камінь точить, і ми обовʼязково цей камінь російського впливу в Африці підточимо».

Це підкреслює необхідність для України демонструвати, що вона сама має досвід боротьби за суверенітет та протидії колоніальним впливам, і досі продовжує боротися за свою свободу. Саме наратив про антиколоніальний характер війни з Росією є ключовим у формуванні розуміння та підтримки з боку держав Африки.

Економічна співпраця як ключ до тривалого партнерства

Прогрес економічної співпраці вже можна оцінити у конкретних цифрах. За даними Держстату, товарообіг між Україною та країнами Субсахарської Африки в 2024 році склав 740,6 млн доларів, що майже на 30 % перевищило показники попереднього року (575 млн доларів). Це свідчить про поступове відновлення торговельного інтересу, попри складні обставини. Найбільшими торговельними партнерами України в регіоні є Кенія (159 млн доларів), Кот-д’Івуар (153,3 млн доларів), ПАР (113,9 млн доларів), Гана (49,8 млн доларів) та Камерун (24,7 млн доларів).

Водночас у 2024 році експорт України склав 219,8 млн доларів, а імпорт – 520,7 млн доларів, що свідчить про значне негативне сальдо торговельного балансу з регіоном. Причинами торговельного дефіциту є падіння експортних можливостей після початку повномасштабного вторгнення, насамперед через блокування логістичних шляхів. Це особливо ускладнило транспортування продукції агропромислового комплексу, великим постачальником якої до країн Африки традиційно є Україна.

У цьому контексті особливого значення набуває ініціатива «Grain From Ukraine», започаткована президентом України в листопаді 2022 року. Станом на квітень 2025 року, обсяги поставок у рамках цієї програми перевищили 280 тисяч тонн.

Значна частина гуманітарної допомоги надходить саме до країн Субсахарської Африки, зокрема до Джибуті, ДРК, Ефіопії, Замбії, Кенії, Мавританії, Малаві, Мозамбіку, Нігерії, Сомалі, Судану та Танзанії, куди Україна постачала зерно, соняшникову олію, пшеничне борошно та інші гуманітарні вантажі.

Ця ініціатива не лише допомагає забезпечити продовольчу безпеку континенту, але й підкреслює роль України як відповідального глобального партнера.

Говорячи про перспективи подальшого розвитку торговельних відносин, диверсифікація експорту товарів і послуг дозволить розширити коло потенційних партнерів та зміцнити економічні зв’язки з країнами Африки. Крім того, пріоритетним завданням є збільшення продукції з високою доданою вартістю. Україна може запропонувати країнам Субсахарської Африки не лише сільськогосподарську продукцію (зернові, овочі та фрукти), але й продукцію машинобудування, хімічної і легкої промисловості, фармацевтичну продукцію та багато іншого.

Великий потенціал має сфера послуг. Розробка спільних технологічних рішень, продаж програмного забезпечення та надання послуг українськими ІТ-компаніями країнам, де активно розвиваються новітні технології, дозволить українському бізнесу вийти на африканський ринок з високотехнологічною продукцією. Крім того, низка країн може бути зацікавлена в досвіді України з розвитку цифрової держави та застосунку «Дія».

Україна готова ділитися своїми знаннями та досвідом з відновлення енергетичної інфраструктури, набутими за час повномасштабного вторгнення. Цей досвід є особливо актуальним для держав, де часто трапляються перебої з електроенергією. Не менш цікавими для африканських партнерів є українські miltech розробки, зокрема дрони, що можуть бути використані для широкого спектра завдань: від безпеки до сільського господарства. Також існують можливості співпраці у космічній галузі з країнами, які розвивають власні космічні програми, серед яких Руанда, Нігерія та Ефіопія.

Прогрес України на дипломатичному треку

Активація української зовнішньої політики на африканському континенті вилилася в безпрецедентне розширення політичної співпраці та дипломатичної присутності. Це стало відповіддю на десятиліття недостатньої уваги, яка лише поглиблювала розрив у взаєморозумінні між Африкою та Україною як учасниками міжнародних відносин.

Розширення дипломатичної мережі

Надзвичайно важливим кроком стало збільшення мережі диппредставництв України в регіоні.

До 2023 року в Субсахарській Африці діяло лише шість українських посольств – в Анголі, Ефіопії, Кенії, Нігерії, ПАР та Сенегалі. Протягом 2023-2024 років кількість закордонних представництв фактично подвоїлася завдяки відкриттю представництв у Ботсвані, Гані, ДР Конго, Кот-д’Івуарі, Мавританії, Мозамбіку та Руанді.

Хоча Україна також має п’ять посольств у країнах Північної Африки (Алжир, Єгипет, Лівія (перенесено до Тунісу), Марокко та Туніс), стратегічний фокус чітко змістився на південь. Україна не планує зупинятися і прагне й надалі розширювати мережу посольств, активно обговорюючи, наприклад, можливість відкриття окремого диппредставництва в Танзанії – одній з ключових держав Східної Африки.

Збільшення дипломатичних представництв вирішує одразу кілька стратегічних завдань. Насамперед, на найвищому дипломатичному рівні Україна демонструє серйозність своїх намірів та виводить відносини з африканськими державами на якісно новий рівень. Це не лише покращує можливості для ефективної бюрократичної роботи чи надання консульських послуг, але й насамперед дає змогу підтримувати прямий контакт із місцевою владою, оперативно реагувати на значущі події та безпосередньо просувати українську позицію.

Крім того, контакти не обмежуються лише взаємодією з урядовими структурами. Завдяки активній діяльності українських дипломатів та заходам, що регулярно проводяться за підтримки посольств, пересічні африканці також мають змогу більше дізнатися про Україну, її культуру, історію та сучасні події російсько-української війни. Посольства стають «голосом» України там, де раніше така присутність була мінімальною, формуючи платформу для ближчого знайомства африканців із українською культурою та створюючи почуття емпатії до боротьби українців за свою свободу.

Перші візити високого рівня до Африки

Останні два роки позначилися інтенсифікацією візитів високого рівня. Загалом було здійснено візити до близько 20 африканських держав на рівні парламентських делегацій, міністра закордонних справ та навіть глави держави.

Напевне, однією з речей, якими запам’ятається колишній міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, стануть його численні африканські турне, якими він заклав гарну традицію прямих контактів із африканськими державами. За час свого перебування на чолі українського МЗС він встиг здійснити низку візитів на континент:

• 3 жовтня 2022 року Дмитро Кулеба розпочав перші візити до Сенегалу, Кот-д’Івуару, Гани та Кенії. Однак 10 жовтня міністр достроково перервав турне через російську ракетну атаку на Україну.
• У 2023 році відбулися два африканських турне – до Марокко, Ефіопії, Руанди, Мозамбіку й Нігерії (22-29 травня) та до Екваторіальної Гвінеї й Ліберії (23-26 липня).
• Історичним став перший з 1998 року візит глави українського МЗС до ПАР, який відбувся 6-7 листопада 2023 року.
• У 2024 році Дмитро Кулеба здійснив четверте африканське турне (4-8 серпня), уперше в історії відвідавши Малаві, Замбію та Маврикій.

Активною є й робота Спеціального представника України з питань Близького Сходу та Африки Максима Субха, який за час перебування на посаді вже відвідав Ботсвану, Гану, ДРК, Ефіопію, Кот-д’Івуару, Мозамбік, Нігерію, ПАР та Руанду. Під час цих візитів обговорювалися ключові питання – від Формули миру та продовольчої безпеки до функціонування зернового коридору й розширення економічної й культурної співпраці України з конкретними державами Африки.

Читайте також: У напрямку на південь

Апогеєм дипломатичних зусиль став історичний візит президента Володимира Зеленського до Південно-Африканської Республіки 24 квітня 2025 року, що став першим в історії незалежної України візитом глави держави на Африканський континент. Він підкреслив не лише зростаюче значення Африки у зовнішній політиці України, але й прагнення до розширення діалогу на найвищому рівні. ПАР є однією з ключових країн Африки для України не лише через економічну потужність, а й через її важливу роль в Африканському Союзі (АС) та Співтоваристві розвитку Півдня Африки (САДК). Ця держава, яка пройшла через складний період апартеїду, зараз активно будує демократичне суспільство, що надає їй унікального досвіду та авторитету на континенті.

Попри те, що візит був скорочений через масований обстріл українських міст Росією, президент Зеленський провів зустрічі з президентом ПАР Сирілом Рамафосою, а також представниками політичних, громадських і студентських спільнот. Глава української держави так окреслив пріоритети у співпраці з ПАР: «Важливо наблизити достойний мир. Працюємо, щоб країни G20 були залучені до дипломатичних зусиль. Розраховуємо на дієву участь ПАР у міжнародній коаліції для повернення тисяч викрадених Росією українських дітей. Обов’язково зміцнимо й наші культурні та освітні зв’язки».

Залучення Африки до досягнення справедливого миру в Україні

Однією з найважливіших подій, що підкреслила зростання інтересу Африки до України, став візит Місії Африканських лідерів з миротворчим планом до Києва 16 червня 2023 року. До складу місії входили лідери Коморських Островів (тодішній Голова Африканського Союзу), ПАР, Сенегалу, Замбії, а також спеціальні представники Єгипту, Уганди та Республіки Конго. Вони представили план з 10 пунктів, спрямований на досягнення миру в Україні. Зі свого боку президент Володимир Зеленський наголосив на неприпустимості поступок, вигідних Росії, та закликав африканських лідерів вплинути на Кремль, зокрема для звільнення українських політв’язнів. За словами Володимира Зеленського, «…передусім ми маємо відновити повну силу Статуту ООН і припинити цю жорстоку російську агресію та звільнити нашу землю, наших людей від російського імперського зла. Для цього потрібні глобальні зусилля, і я дякую всім, хто здатен до таких зусиль і допомагає Україні, а отже, собі, своїй власній безпеці».

Читайте також: Нова політична епоха в ПАР: чи стане вона проукраїнською?

Важливим індикатором стала участь держав Субсахарської Африки в Глобальному саміті миру у Швейцарії (15-16 червня 2024 року). Хоча представництво було відносно скромним (взяли участь 12 країн регіону, з яких тільки три на рівні президентів – Кенія, Кот-д’Івуар, Сомалі), загалом 14 країн Африки приєдналися до підсумкового комюніке. Це свідчить про відсутність повного консенсусу, але водночас демонструє значний прогрес у залученні африканських країн до процесу пошуку рішення для досягнення справедливого миру в Україні.

Боротьба за український голос в Африці

В умовах гібридної війни, де наративи відіграють не меншу роль, ніж військові дії, інформаційна та комунікаційна діяльність України в Африці набуває першочергового значення. Важливим кроком у цій сфері стала перша в історії Комунікаційна Стратегія Україна-Африканські держави на 2024-2026 роки, затверджена наприкінці грудня 2024 року. Цей документ закладає системні основи для проактивної та цілеспрямованої інформаційної роботи на африканському напрямку.

Особливе значення для донесення правдивих фактів про російську-українську війну та злочини росіян в Україні мають візити африканських журналістів до нашої держави. Перший великий візит групи представників африканських ЗМІ відбувся в листопаді 2023 року; ще два престури були організовані МЗС у 2024 році, а в травні 2025 року до України в складі міжнародної делегації приїхали журналісти з ПАР. У рамках візитів журналісти проводили зустрічі з вищими посадовими особами держави, зокрема президентом Володимиром Зеленським, прем’єр-міністром Денисом Шмигалем, міністрами закордонних справ Дмитром Кулебою та Андрієм Сибігою, головою ВРУ Русланом Стефанчуком, спецпредставником Максимом Субхом та іншими. Важливо, що вони також відвідували знакові місця бойових дій на території України – Бучу та Ірпінь.

Результати цих візитів вражаючі: тільки за результатами роботи 15 журналістів із 10 африканських країн у 2024 році було опубліковано близько 100 статей, понад 70 з яких – у країнах Африки. Цінність таких візитів у тому, що африканські журналісти, побачивши все на власні очі, стають носіями свідчень про Україну, що викликає значно більшу довіру серед внутрішньої аудиторії. Тобто такі візити є важливим інструментом привернення уваги до нашої держави серед населення країн Африки, викликаючи почуття близькості й створюючи емоційний зв’язок між українцями та африканцями.

Підготовка фахівців і взаємовигідне партнерство – пріоритети України у відносинах з Африкою

Інтерес України до Африки, що вибухнув протягом останніх років, має бути не тимчасовим спалахом дипломатичної активності, а частиною системної роботи для розбудови тривалих відносин за принципом «win-win». Нині головним пріоритетом нашої держави є заручення підтримкою африканських держав у протистоянні російській агресії. Окрім досягнення короткострокової мети – збільшення підтримки в голосуваннях на міжнародних майданчиках, насамперед ООН, – така політика може частково закласти основи для довгострокових взаємин через розбудову почуття спільності історичного минулого та боротьби з неоколоніальними проявами.

Утім, Україні ще необхідно забезпечити сталість своєї африканської політики. Це передбачає не лише продовження візитів високого рівня, але й постійну присутність та роботу на місцях. Критично важливим є забезпечення посольств кваліфікованими фахівцями, здатними не лише вести дипломатичні переговори, а й надавати глибоку аналітичну підтримку, з розумінням місцевої специфіки та культури.

Тому особливе місце у довгостроковій перспективі посідає розвиток африканістики в Україні. Зокрема, відкрита в 2025 році Магістерська програма «Африканістика» на географічному факультеті КНУ ім. Шевченка має потенціал для підготовки близько 30-35 фахівців-африканістів щорічно. Проте без включення африканських мов до навчальних програм університетів (хоча б на рівні окремих курсів чи спеціалізацій) та розширення кількості освітніх програм, неможливо забезпечити підготовку достатньої кількості кваліфікованих кадрів. Співпраця між українськими та африканськими університетами може стати потужним інструментом для обміну знаннями та формування нового покоління фахівців, які працюватимуть задля поглиблення українсько-африканських відносин.

Окрім власних зусиль, для України було б корисно налагоджувати співпрацю з іншими країнами на африканському напрямку. Гарним прикладом може бути Туреччина, яка протягом останніх кількох десятиліть значно посилила свої позиції на континенті та при цьому займає балансуючу позицію в російсько-українській війні. Вивчення турецького досвіду та потенційне партнерство з Анкарою в окремих сферах може принести Україні додаткові можливості для посилення свого впливу в Африці.

Нарешті, ресурс української діаспори в країнах Африки має бути максимально використаний у просуванні українських наративів, знайомстві африканців із українською культурою та сприянні бізнес-контактам.

Підсумовуючи, успіх українсько-африканських відносин у довгостроковій перспективі залежить від переходу від «кризової дипломатії» до системної, взаємовигідної співпраці, що охоплює не лише політику та продовольство, а й інвестиції, інновації, культурний обмін та розвиток міжлюдських контактів. Лише через такі комплексні зусилля Африка може стати для України не просто тактичним союзником, а стратегічним партнером на шляху до сталого розвитку та зміцнення позицій на міжнародній арені.

---

Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Нові глобальні партнерства – експертна дипломатія та адвокація» за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження»