Життя сучасних європейців затьмарюють нескінченні труднощі. Не в останню чергу – неспроможність купувати устриці з Хог-Айленду. Вирощені в бухті на північ від Сан-Франциско, ті м’ясисті, соковиті молюски нічим не поступляться устрицям із Нормандії чи Лангедоку. Але трансатлантичної торгівлі цим морепродуктом практично не існує через несумісність режимів продовольчої безпеки: Америка контролює вміст бактерій у водах устричних ферм, а ЄС перевіряє самих молюсків. Обидва методи надійні, але жодна зі сторін не визнає практики іншої.
Ці розбіжності має згладити заплановане Трансатлантичне торгово-інвестиційне партнерство (ТТІП) – амбітна угода про зону вільної торгівлі між США і ЄС. На відміну від класичних угод про ЗВТ ТТІП стосується регуляторних та інших нетарифних бар’єрів, тому що збори з більшості продуктів, які продаються і купуються по обидва боки Атлантики, вже й так близькі до нуля (за винятком спортивного взуття і дорогих сортів шоколаду). Посередники мріють про світ, у якому фармацевтичні компанії проходитимуть однакові процедури перевірки, стандарти на всі продукти – від проектної документації на автомобілі до маркування хімікатів – будуть узгоджені або визнаватимуться всіма сторонами, а трансатлантична торгівля устрицями нарешті буде лібералізована. Потенційну вигоду від цього важко оцінити, але цілком імовірно, що «амбітне» ТТІП зможе підняти ВВП США на 0,4%, а ЄС – ще вище.
Це стало б бажаним стимулом для європейських країн, що їх душать режими суворої економії і квола світова торгівля. Для укладення угоди не доведеться йти на політичні жертви через проведення структурних реформ чи збільшувати бюджетні видатки. ТТІП могло б також означати, що Європа й Америка, на які припадає половина світового виробництва, встановлять стандарти, які потім наслідуватиме решта світу. До того ж, кажуть чиновники, воно зміцнило б трансатлантичні відносини саме тепер, коли європейці нервують через Росію: дехто навіть говорить про «економічне НАТО». Це особливо важливо для східних європейців, які давно вже бояться стратегічного розвороту Барака Обами в бік Азії.
Читайте також: Куди подітись бідному родичеві? Де окрім ЄС шукати ринки збуту
І все ж ТТІП тупцює на місці. За 18 місяців від початку перемовин досягнуто дуже мало, й обидві сторони критикують одна одну за протекцію пріоритетних для кожної секторів економіки. Затримки – річ звична: на укладення нової торгової угоди між ЄС і Канадою знадобилося п’ять років, зміна очільників у ЄС паралізувала Брюссель на кілька місяців, а Сполучені Штати щойно відбули проміжні вибори. Цього тижня Сесілія Мальмстрем, новий єврокомісар із питань торгівлі, усміхалася навсібіч під час візиту до Вашингтона, де вона пообіцяла «почати спочатку». Торгівля, за її словами, – одна з небагатьох галузей, у якій республіканський Конгрес міг би співпрацювати з Обамою.
Проблема в тому, що багато європейців радше зарізали б цей проект замість починати його спочатку. ТТІП, на думку опонентів, – троянський кінь, що дасть змогу американським мультинаціональним корпораціям обійти жорсткі європейські стандарти, які не вдалося скасувати їхнім лобістам, або скупити всю британську систему охорони здоров’я. Дивно те, що найсильніше опозиція відчувається в Німеччині, яка раніше ніколи не була бастіоном антиглобалістів. Більшу частину року увага критиків була прикута до Chlorhühnchen (вимоченої в хлорному розчині курятини). То один з аргументів, якими вони страхали європейців: мовляв, їм доведеться це їсти, щойно відчиняться двері для американських продуктів. Канцлер Анґела Меркель заявляла, що боятися немає чого. А останнім часом критики акцентують на процедурі врегулювання суперечок між інвестором і державою (ISDS), що дає можливість іноземним інвесторам звертатися до арбітражного суду по компенсацію у випадку відчуження майна або інших порушень з боку держави. Є думка, що за всім цим ховається воскреслий атавістичний антиамериканізм німецької лівиці, який із новою силою спалахнув після шпигунського скандалу з прослуховуванням американцями телефону Меркель.
Європейські чиновники не звертають особливої уваги на ті дитячі болячки. ТТІП може стати найамбітнішою торговою угодою в історії ЄС. Не дивно, що декому це не до вподоби. Але у приватних розмовах чути розчарування тим, куди повернули дискусії. Пристрасті навколо ISDS змусили ЄС тимчасово зняти цю тему з перемовин до з’ясування, як саме її потрібно продовжувати. Чиновники кажуть, що процес можна реформувати, наприклад, запровадивши механізм апеляції і захисту від відверто необґрунтованих позовів так, щоб зберегти саму угоду.
Але в американської сторони свої побоювання. ТТІП для Адміністрації Обами має меншу пріоритетність, аніж Транс-Тихоокеанське партнерство (угода про зону вільної торгівлі, яку США хочуть укласти з 11 країнами Азійсько-Тихоокеанського регіону). За словами урядовців, можна паралельно вести перемовини в обох напрямах. Але чим більше Європа гальмує, тим частіше американці запитують себе: чи не краще спрямувати свою енергію куди-інде? «Чесно кажучи, ми не розуміємо, чому Європа не хапається за це обома руками», – дивується один з американських чиновників. Нездатність домовитися про ТТІП також, імовірно, несприятливо вплине на можливий референдум у Британії про вихід із ЄС: прихильники виходу часто заявляють, що їй було б легше самостійно укладати торгові угоди з Америкою.
Мальмстрем проти хлорованої курятини
Утім, з’явилися ознаки відлиги. Минулого місяця Зіґмар Ґабріель, лідер Соціал-демократичної партії Німеччини і віце-канцлер в уряді Меркель, оголосив про підтримку угоди з Канадою – лише через два місяці після заяви, що йому не вдалося захистити положення про ISDS. Сама Меркель теж чіткіше висловлює підтримку. Американські посадовці кажуть, що в останні тижні дебати затихли. Вони тепло відгукуються про Мальмстрем і захоплено – про Франса Тіммерманса, єврокомісара з Нідерландів, який намагається вирішити питання з ISDS.
Проте прибічникам ТТІП усе ще важко сформувати позитивний імідж, натомість вони вимушені воювати з «хлорованими курчатами» та іншими міфами. На відміну від більшості попередніх торгових угод ЄС ТТІП, можливо, доведеться ратифікувати національним парламентам (а також Європейському), тому не можна скидати з рахунку критично налаштованих політиків. Один з американських лобістів цієї угоди каже, що навчився не обіцяти європейцям у результаті її укладення негайного зменшення безробіття і зростання; ніхто в те не вірить. Більше користі приносять лестощі на кшталт твердження, що ТТІП – це, по суті, розширення єдиного ринку ЄС на територію друга і партнера. А ще можна згадати про устриці – у промоції ТТІП треба задіяти всі аргументи.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com