Ніч з 22 на 23 січня 2014-го року. Тітушки спільно з двома ротами «Беркуту» влаштовують полювання на активістів Автомайдану. Побиті авто на вулиці Щорса, розтрощений мікроавтобус на Кріпосному провулку. Куди поділися водії та пасажири транспортних засобів, залишається хіба що здогадуватися. Протестувальники та нардепи починають їх шукати. Частину постраждалих знаходять у райвідділку міліції Оболонського району, частину – у Дарницькому. Їх допитують, комусь погрожують. Далі передають до суду – обирати запобіжні заходи. Українська Феміда береться за справу. Хтось із викрадених отримує домашні арешти, хтось – ґрати. Згодом їх відпустять, частина силовиків, які приймали участь у «міліцейському сафарі», опиниться в розшуку, частина – піде на переатестацію. Прокуратура почне розслідування, постраждалі та підозрювані поміняються місцями. Тільки от суди залишаться ті ж самі.
Два роки потому. Прокуратура направляє до Печерського райсуду обвинувальні акти щодо беркутівців, які полювали на активістів Автомайдану. Адже, відповідно до українського законодавства, провадження має розглядати той суд, на підконтрольній території якого стався злочин. Проте найвідоміший суд України не може почати засідання. З об’єктивних причин, адже українське законодавство не дозволяє слідчим суддям розглядати провадження, яке вони розслідували. У справу включається Апеляційний суд, який має визначити підсудність. Провадження по Михайлу Добровольському, командиру 1-ї роти «Беркуту», причетному до «полювання» на Автомайдан, потрапляє до Подільського суду. Розгляд злочинів колег беркутівця віддають до Оболонського і Дарницького судів. Тих самих, які свого часу арештовували побитих автомайданівців.
У адвокатів потерпілих та прокуратури виникають резонні претензії. Точніше, претензія. Полягає вона в тому, що судді, які свого часу виносили неправомірні рішення щодо активістів, які нині перебувають у статусі потерпілих, не можуть розглядати провадження по «Беркуту», який цих самих активістів незаконно затримував із застосуванням грубої сили. Адже позиція Феміди у даних провадженнях сформована ще у 2014-му. Відтак виникає конфлікт інтересів.
Читайте також: "Судді Майдану" поза зоною досяжності
«Виникла ситуація (в Оболонському суді – ред.), коли судді заявляють про самовідводи, прокурор заявляє відводи суддям. Адже більше половини кримінальної колегії Оболонського суду брала участь у розгляді запобіжних заходів про тримання під вартою автомайданівців. Наразі ж вони, як відомо, є потерпілими», – розповів у коментарі Тиждень.ua Іван Бабенко, заступник начальника управління Департаменту спеціальних розслідувань.
«Є судді, які не брали участі в обранні запобіжних заходів автомайданівцям два роки тому і, скажімо, це провадження потрапляє до них. Проте позиція прокуратури полягає в тому, що жоден суддя Оболонського суду не може його розглядати, оскільки є адміністративний тиск, наприклад, з боку голови суду. Активно штурмуємо Апеляційний суд з цього приводу, але вони нам відмовили. Мотивували це тим, що наші доводи необґрунтовані», – додає старший прокурор Олександр Янушевич.
Проте, окрім заздалегідь сформованої позиції та можливого тиску, є ще один ризик, пов’язаний із роботою суду над цим провадженням. Він полягає в тому, що будь яку ухвалу, прийняту в результаті розгляду, суспільство може не сприйняти. Виправдувальний вирок трактуватимуть як підігравання старій системі, а обвинувальний громадськість може вважати не достатньо жорстким. Знову ж таки, через причетність суду до переслідування автомайданівців. Тобто виникає проблема легітимізації рішення Феміди, визнання його суспільством. Втім, здається, в Апеляційному суді, від якого в даному випадку залежала проблема підсудності, ці ризики до уваги не беруть.
«Кілька разів в процесі прокурор заявляв клопотання до Апеляційного суду про зміну підсудності, бо, на думку сторони обвинувачення, не може бути об’єктивного розгляду судом, який колись арештовував потерпілих. Проте суд тричі відмовляв прокурору в задоволенні клопотання. Хоча, як на мене, ми надали переконливі доводи, які ґрунтуються на законі, які мали переконати суд у зміні підсудності для початку розгляду обвинувального акту. Проте Апеляційний суд вважає, що ми не довели, що весь склад Оболонського райсуду був задіяний (у справі Автомайдану – ред.), не пройшло коло всіх суддів. Це, на мій погляд, формальна підстава, яка не дозволяє вирішити це питання», – говорить Бабенко.
В Оболонському суді найближче засідання призначили на вересень. Проте прокуратура наголошує – якщо суддя, який розглядатиме провадження, свого часу виносив вироки активістам –вирішуватиметься питання щодо його відводу. Таким чином прокуратура і потерпілі отримали замкнене коло, яке затягує судовий розгляд. Так,провадження по частині беркутівців перебуває в Оболонському суді вже з півроку, проте там навіть не починали зачитувати обвинувальний акт. Тобто, судовий розгляд по суті навіть не розпочинався.
Аналогічна історія може повторитися і з Дарницьким судом. Обвинувачення просило змінити підсудність, оскільки, як і в Оболонському районі, судді, які виносили вироки автомайданівцям, не можуть розглядати провадження, в яких ці активісти проходять постраждалими. Проте Апеляційний суд з невідомих причин лишився на своїй позиції.
Читайте також: Банду геть чи бандитам тюрми
«Ми в Апеляційному суді надавали доводи, що неможливо слухати провадження у Дарницькому суді, загалом наводили перелік таких судів. В Апеляції «покивали» і запхали розгляд у Дарницю. І з цими відводами, апеляціями, виходить, що ми затягуємо розгляд. Але ми переконані, що законне рішення цей суд ухвалити не може!» – пояснює Янушевич.
«Всі судді при обранні запобіжних заходів (автомайданівцям – Ред.) зазначили про обґрунтованість підозри, яка базувалась на рапортах і свідченнях співробітників ПМОП «Беркут». У всіх процесах посилання захисту підозрюваних на необґрунтованість підозри, на незаконне і безпідставне затримання, на очевидні сліди побиття на тілі підозрюваних і заяви про побиття під час затримання не були взяті до уваги, не перевірялись і не досліджувались. Ці факти дають підстави допускати, що позиції всіх суддів, які виносили зазначені рішення про тримання під вартою є не лише ідентичними, але й погодженими між собою. Так само є підстави допускати, що на 2014 рік існувала єдина, погоджена позиція суддів щодо розгляду даного типу справ, яка полягала в підтриманні позиції прокуратури і базувалася на довірі показанням працівників міліції. Очевидно, що дана позиція в силу наявності тісних трудових стосунків, і суто професійного спілкування суддів одного суду між собою з приводу справ, які набули широкого резонансу, була відома і ймовірно підтримувалась всіма суддям Дарницького суду, навіть тими, хто не розглядав безпосередньо зазначені клопотання щодо учасників протестів. Не виключається також ймовірність формування зазначеної позиції суддями Дарницького суду під впливом сторонніх осіб, або ж винесення завідомо неправосудних рішень», – йшлося у клопотанні про зміну підсудності з Дарницького суду на будь-який інший.
Проте навіть така аргументація не отримала позитивного рішення. І проблеми із заздалегідь сформованою позицією, можливим тиском на суддів, довірою до суду загалом лишаються не вирішеними. Апеляційний суд, який би міг у даному випадку зняти всі ці питання, лишився осторонь.
Окрім того, справа про побиття автомайданівців має ще один важливий вимір. Якщо прокуратурі та потерпілим усе ж вдасться отримати законне рішення, яке підтвердить порушення їхніх прав, то наступними після "беркутівців" на лаві підсудних мали б опинитися слідчі, які фабрикували обвинувачення, а за ними й судді, які долучилися до цього процесу. Тобто, працівники вищезгаданих Оболонського та Дарницького судів.
Читайте також: Куди стріляв "Беркут"
Поки ж прокуратура й адвокати потерпілих розбираються з підсудністю, терміни запобіжних заходів у частини підозрюваних спливли. Свого часу під домашнім арештом, за словами прокуратури, були практично всі обвинувачені. Проте зараз частина колишніх спецпризначенців отримала м’якші умови, як от особисте зобов’язання, а частина взагалі лишилася без запобіжних заходів. Це ще одне питання, яке мають вирішувати Дарницький та Оболонський суди в майбутньому, якщо справа все ж рушить з мертвої точки.
Тим часом, на підході ще кілька проваджень. Так, у червні до Печерського суду передали обвинувальний акт щодо чергової групи «беркутівців», причетних до побиття автомайданівців. Засідання призначені на вересень. І, судячи з усього, нове провадження очікує доля попередників – Апеляційний суд визначатиме підсудність, бо на Печерських пагорбах Феміди на всіх не вистачить.